Tag Archives: труби

Материалы для ремонта, Энциклопедия ремонта

Как выбрать трубы водопроводные

Leave a comment

Выбирая материал, из которого будет построен водопровод, следует обратить внимание на эксплуатационные качества труб (воздействие на питьевую воду, простота замены деталей, возможность реставрации), прочность конструкции, восприимчивость к нагрузкам и повреждениям, простота монтажа.

Выбор материала

Планируя монтаж домашнего водопровода мы можем заказать полиэтиленовые трубы для водоснабжения или металлические (чугун, сталь), перед принятием решения следует учитывать:

  • воздействие материала трубы на воду для питья;
  • простота замены деталей;
  • возможность реставрации;
  • прочность конструкции;
  • восприимчивость к нагрузкам и повреждениям;
  • простота монтажа (соединение, вес труб);
  • стоимость материала и фитингов.

Обратите внимание! Следует также иметь в виду, что трубы из ПВХ и ПЭ имеют меньший диапазон диаметров, по сравнению с трубами, стальными или чугунными.

Свойства

Срок службы труб связано с их устойчивостью к коррозии. Естественно, более устойчивы к коррозии пластмассы. В трубах чугунных и стальных применяются также защитные покрытия на внешней и внутренней стороне провода.

  1. Внутреннее покрытие обычно выполняется из цемента. Он защищает от коррозии, и как минеральное сырье природного происхождения, не оказывает негативного влияния на качество питьевой воды, а, следовательно, и на здоровье. Реже выполняется керамическое покрытие, очень гладкое, поэтому условия потока лучше, чем в новой трубе без покрытия.
  2. Покрытия наружные защищают трубу от агрессивных действий грунта и грунтовых вод, чаше всего используется цинк или битум.

Важна также прочность труб. Решает она возможность использования для строительства трубопроводов в особых грунтовых условиях (например, в грунтах, подверженных нагрузкам, при преодолении препятствий по бездорожью). Наибольшую прочность конструкции имеют материалы из чугуна и стали, наименьшее-пластик.

Скорость и эффективность строительства трасы зависит от:

  • типа разъемов;
  • веса элементов;
  • длины отрезков;
  • подготовке основания под водопровод.

Разъемы раструбные с уплотнительным кольцом ускоряют монтаж кабеля. Дольше всего длится подключение традиционными методами, например, сварки. Длинные участки и небольшой вес труб позволяют осуществлять быстрый монтаж. Лучшие в этом отношении-трубы стальные и пластмассовые.

Качество необходимого основания зависит в основном от типа грунта, и только в небольшой степени от материала трубы. Трубопроводы из чугуна с шаровидным графитом и стальные имеют в этом отношении более низкие требования, чем трубы из пластика.

В водопроводе важную роль играет также его эксплуатация. Трубопроводы, независимо от типа материала, из которого они изготовлены, должны иметь возможность реставрации. Обновление может происходить частично. Участки которые после повреждения теряют свою конструкцию, должны быть заменены на новые.

При эксплуатации обременительными являются гидравлические удары. Скорость распространения ударной волны зависит от материала трубы и толщины стенки. Наиболее предпочтительным является использование труб из пластика, в которых скорость распространения волны давления является наименьшей.

Из чугуна и стали

Из-за материала, из которого изготовлены трубы водопроводные, мы можем их разделить на две группы:

  • металлические;
  • пластиковые.

Для изготовления труб для наружных сетей водоснабжения используются такие металлы, как:

  • сталь;
  • чугун серый;
  • ковкий чугун.

Из-за уязвимости этих материалов от коррозии (кроме чугуна), трубы защищены защитными оболочками, внутри и снаружи. Металлические трубы герметичны, не пропускают химических веществ и газов, поэтому их можно применять, например, в грунтах сильно загрязненных.

Стальные трубы имеют хорошие механические свойства (прочность на растяжение, изгиб и сжатие). Соединения сварные, но они должны быть выполнены квалифицированными работниками. К сожалению, необходимость применения защитных покрытий влечет за собой увеличение стоимости инвестиций. Повреждение покрытий приводит к быстрой коррозии как внешней, таки внутренней. Покрытия внутренние в стальных трубах-это, как правило пластмассовые смеси, а наружные — битумные и полимерны (ПЭ). Основным способом соединения трубопроводов из стальных труб является сварка. Могут быть также объединены в фланцы.

Водопроводы из чугуна устойчивы к коррозии даже без специальных мер безопасности. Недостатком труб из этого материала является хрупкость и малая прочность на удар и изгиб. Поэтому стенки труб относительно толстые. Это увеличивает их вес, а значит, повышает стоимость транспортировки и монтажа. Вес труб ограничивает их длину (3-6 м), что также усложняет процесс монтажа. Также требуется большое количество разъемов, которые могут быть причиной утечки.

Лучшие параметры имеют трубы из чугуна с шаровидным графитом. Их механические свойства сопоставимы или даже превосходят свойства стали. Имеют более высокую, чем серый чугун прочностью на изгиб, сжатие и растяжение, обладают хорошей твердостью и устойчивостью к нагрузкам. Тяжелые, хотя и легче, чем обычные чугунные. Не так устойчивы к коррозии, как серый чугун, поэтому должны быть обработаны защитным покрытием: внешние — цинк + битум + PE, а в качестве внутренних — цемент.

Обратите внимание! Трубы из чугуна объединяются в основном в чашу. Там, где может возникнуть необходимость в замене трубы, или фасонной детали применяются также фланцевые соединения.

Из пластика

Пластик легкий, что облегчает укладку трубопровода. Полностью устойчив к коррозии. Имеет небольшую шероховатость внутренней стенки, поэтому потеря давления воды небольшая. Также трубы из ПЭ очень гибкие. Это позволяет подавлять гидравлические удары. Пластик можно без опасений сочетать с другими материалами. На стыке этих двух материалов не возникает коррозии.

Полимерные трубы имеют меньшую от металлических механическую прочность. При отрицательной температуре повышается их хрупкость, поэтому рекомендуется быть осторожным при монтаже и транспортировке.

При монтаже полимерных труб в грунт требуют соблюдения условий, касающихся подготовки основания и уплотнения грунта. Трубопроводы водоснабжения из пластика изготавливаются из поливинилхлорида (ПВХ) и полиэтилена (PE).

PE трубы водопроводных сетей производится в двух классах: PE 80 и 100. Они отличаются прочностью. ПЭ 100 может выдерживать давление до 1,6 Мпа, а PE 80 до 1,0 Мпа. Полиэтилен легче других материалов (даже от ПВХ). При складировании труб следует обратить внимание на то, чтобы они не подвергались длительному воздействию солнечных лучей, так как они особенно чувствительны к УФ.

Соединение труб из полиэтилена требует специального оборудования (сварочных апаратов) и тщательно подготовленных сотрудников. Также используются соединения с помощью фланцев и фитингов зажимных устройств. При выполнении соединения необходимо соблюдать требования производителя. Паяемые концы труб должны быть чистыми и сухими.

ПВХ является самым дешевым сырьем из пластмасс. Имеет очень хорошую прочность и ударную вязкость. Трубы ПВХ жестче чем полиэтиленовые. Основным способом монтажа труб из ПВХ является раструбное соединения.

Смотрите видео как сделать сделать пайку полипропиленовых труб

https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=Feks4uC2YHc

 

 

Материалы для ремонта, Энциклопедия ремонта

Трубы электросварные 108х3.5

Leave a comment

Электросварная труба, что это? В промышленности достаточно широкое применение получили электросварные трубы. Электросварная труба 108х3.5 изготавливается из стали путем сваривания листового железа по шву, основными характеристиками данного типа трубы являются:

  • диаметр трубы – 108 мм;
  • толщина стенки металла – 3,5 мм;
  • материал – сталь холоднокатаная.

Для чего применяют электросварные трубы

Труба электросварная 108 применяется в самых различных сферах. Для перекачки газа и нефтепродуктов. В строительстве, благодаря своим высокопрочным свойствам применяется для формирования опорных конструкций зданий, прокладки водопроводов. В машиностроении и тракторостроении как проводник различных жидкостей и сред. Также данный вид труб применяется в мебельной промышленности и в сельском хозяйстве.

Какие бывают электросварные трубы

По своему конструктивному исполнению электросварная труба может иметь круглое сечение, овальное, прямоугольное или квадратное. По принципу формирования сварочного шва бывают прямошовные трубы и трубы, имеющие спиральный шов. Для сварки шва могут применяться различные виды сварки:

  • плазменная с применением вольфрамового электрода в среде инертного газа;
  • сварка высокочастотным током;
  • лучевая сварка и лазерная сварка.

Для различных условий и сред применяются электросварные трубы с соответствующими физико-химическими показателями. В трубопрокатной промышленности выделяют следующие типы труб по их физико-химическим свойствам:

  •  Группа А – определяет норму механических свойств трубы;
  • Группа Б – определяет химический состав трубы;
  • Группа В – определяет как химический состав, так и механические показатели для труб.
  • Группа Г – определяет норму гидравлической прочности изделия.

При выборе электросварных труб, на что стоит обратить внимание

Выбирая электросварную трубу, необходимо обратить внимание на то, что данный вид трубы может поставляться как с обточкой краев и устранением заусениц, так и без обточки краев и с наличием заусениц, от чего соответственно будет варьироваться и цена изделия. Также необходимо отметить, что соотношение толщины стенки к длине на прямую определяет прочностные свойства изделия и должно соответствовать нагрузке, которую Вы для нее запланировали.

Сантехника, Энциклопедия ремонта

Розтрубне зварювання поліпропіленових труб

Leave a comment

При зварюванні труб діаметрами до 40 мм можна використати ручний зварювальний апарат, при зварюванні труб діаметрами більше 40 мм рекомендується застосовувати апарати із центрувальними пристроями. При використанні центрувальних пристроїв варто керуватися інструкціями з їхньої експлуатації. Для з’єднання поліпропіленових деталей трубопроводів використають зварювальні апарати зі спеціальними насадками .

Зварювальний аппарат + насадки

Нагрівальні елементи (насадки) являють собою гільзу для оплавлення зовнішньої поверхні кінця труби й дорн для оплавлення внутрішньої поверхні розтруба сполучної деталі. Стандартні насадки покриті антипригарним матеріалом — тефлоном, і мають діаметри від 16 до 40 мм. У процесі роботи необхідно стежити за чистотою й цілісністю тефлонового покриття. Після кожного епізоду зварювання, поки вони ще гарячі, насадки очищаються  дерев’яним шкребком.

2. Насадки для зварювання поліпропіленових труб діаметром 20, 40, 32, 40, 50, 63.

Зварювальний апарат установлюють на рівній поверхні й закріплюють на ньому за допомогою спеціальних ключів змінні нагрівачі необхідного розміру. Бажано встановити весь необхідний набір насадок  на посадкові місця апарата до нагрівання апарата.  З погляду рівномірності нагрівання місце розташування насадки на нагрівачі не має значення. Тому насадки ставлять так, як зручно для монтажу.  Якість з’єднань прямо залежить від зручності виконання технологічних прийомів, тому всі фрагменти трубопроводу, які можна монтувати на стаціонарно встановленому апарату (на підставці), краще збирати окремо. Зварювання «на стіні», особливо в незручних місцях, бажано робити з помічником. На апарат встановлюють температуру зварювання для поліпропіленових труб — 260 ° С и 220°С для поліетиленових. Залежно від температури навколишнього середовища нагрівання триває 10-15 хвилин. Робоча температура на поверхні нагрівальних пластин досягається автоматично.

Зварювання поліпропіленових труб і фітингів, забороняється робити при температурі нижче 0°С. Температура повітря при зварюванні має дуже важливе значення. Так час зварювання необхідно збільшувати при низькій температурі повітря й зменшувати в умовах жари. Загальне правило розтрубного зварювання: внутрішній діаметр нерозігрітого фітинга повинен бути ледве менше зовнішнього діаметра труби. Перше зварювання рекомендується робити через 5 хвилин після нагрівання зварювального апарата. Після кожного використання зварювальний апарат потрібно очистити від залишку пластмаси. Розтрубне зварювання пластмасових деталей один з одним виробляється в такий спосіб.

1. Ножицями або труборізом обрізати трубу під прямим кутом.

2. Кінець труби й розтруб фітинга при необхідності очистити від пилу й бруду, знежирити спиртом або мильною водою й потім просушити.

При зварюванні труб PN 10 й PN 20 на цьому етапі нічого більше робити не потрібно. При зварюванні армованих труб PN 25 спеціальним інструментом шейвером із труби знімають два верхніх шари з поліпропілену й алюмінію. Розмір розтруба фітинга зроблений таким чином, що в нього може ввійти труба тільки з вилученими верхніми шарами. Глибину зачищення виконують по упорі інструмента, що визначає глибину зварювання.  На трубу нанести мітку на відстані, рівній глибині розтруба плюс 2 мм. Якщо використати грубі, фітинги й інструмент від одного виробника, то найчастіше, ніякими обчисленнями займатися не потрібно. Шейвер знімає верхні шари труби рівно на глибину зварювання, а розміри нагрівальних насадок такі, що вставити в них трубу на глибину більше чим потрібно, неможливо. Слідуючий крок помістити з’єднувальні деталі на відповідні насадки: трубу вставити в гільзу до мітки, що позначає глибину зварювання, а розтруб фітинга надягти на дорн.  Витримати певний час нагрівання (див. таблицю 1),

після чого зняти деталі з апарата й з’єднати їх  не провертаючи деталі по осі. Зварювальні фітинги необхідно з’єднувати із трубою швидким упевненим рухом, дотримуючи співвідношення труби й муфти. З’єднання труби й фітинга повинне відбуватися на ту глибину, що визначена границьою усередині розтруба фітинга. Після зварювання необхідно витримати час охолодження, особливо для труб з тонкими стінками. Поворот і згинання (деформації) під час остигання неприпустимі. З’єднання з невдалим співвідношенням або кутом взаємного розташування фітингів підлягає тільки одному способу виправлення — неправильно з’єднаний фітинг вирізується. Треба бути особливо уважним при зварюванні елементів, для яких важливо позиційне положення — кути, трійники, кульові крани. Останні треба вварити так, щоб ручка могла вільно переміщатися в усі положення.

Як паяти поліпропіленові труби

Якщо Ви паяєте (зварюєте) поліпропіленові труби в перший раз можете розрізати перше з’єднання для перевірки, повинне вийти ось так 

Зварювальний апарат повинен бути постійно включений протягом усього процесу зварювання. Нагрівання починається одночасно для двох деталей. При поганому прогріві виникає загроза того, що деталі не досягнуть температури пластичності. При цьому з’єднання буде ненадійним і дифузія матеріалу може не відбутися. При перегріві виникає небезпека втрати стійкості форми, адгезія (липкість) матеріалу буде надмірна. Трубу неможливо буде ввести у фітинг, а при збільшенні зусилля краї труби підігнуться усередину або зімнуться. З’єднання буде зажованим. Налипання матеріалу на фітингах говорить або про погану якість тефлонового покриття насадок зварювального апарата, або про перегрів пластмаси при зварюванні.

Докладний процес зварювання (пайки) поліпропіленових труб дивитеся на відео:

Докладний процес зварювання (пайки) армованих поліпропіленових труб дивитеся на відео:

Зовнішній вигляд зварених з’єднань повинен задовольняти наступним вимогам:

Порушення співвісності труб більш ніж на товщину їхньої стінки не допускається.

Зовнішня поверхня сполучної деталі, звареної із трубою не повинна мати тріщин, складок й інших дефектів, викликаних перегрівом.

У крайки розтруба сполучної деталі, звареної із трубою, повинен бути видний суцільний по всій окружності валик оплавленого матеріалу, що виступає за торець поверхні сполучної деталі.

Інструкція зі зварювання вварених сідел

Сідла застосовуються для монтажу наступних відгалужень від трубопроводу, та при ремонті існуючих систем. Спочатку необхідно просвердлити стінку пластикової труби свердлом . При застосуванні комбінованих труб  варто видалити алюміній, що залишився на просвердленому отворі, за допомогою інструмента для зняття фаски. Зварювальний прилад / інструмент для вварного сідла повинен досягти необхідної робочої температури 260°С. Поверхні, що зварюють, повинні бути чистими й сухими, нагрівальний штуцер інструмента для вварного сідла вставляетьсяя в отвір у стінці пластикової труби доти, поки інструмент не досягне повністю зовнішньої стінки труби. Потім штуцер вварного сідла уставляється в нагрівальну гільзу доти, поки поверхня сідла не досягне інструмента. Час нагрівання елементів становить 30 сек. Після добування зварювального приладу штуцер вварного сідла швидко вставляється в нагрітий отвір. Потім сідло треба точно й щільно, не обертаючи, прикласти до нагрітої зовнішньої поверхні пластикової труби. Вварное сідло нерухомо фіксується на трубі протягом 15 сек. Після 10 хвилин остигання з’єднання можна піддавати повному навантаженню. Відповідна труба відгалуження вваривается в муфту звичайним способом.

Коефіцієнти температурного розширення в труб металлопластиковых труб і труб з поліпропілену:

для металлопластиковых труб (PEX-AL-PEX)= 2,6 *10-5

для металлопластиковых труб з аримрующем шаром з этиленвинилового спирту (PEX-EVOH-PEX) = 2.1 *10-5

для поліпропіленових труб, без армування (PP) = 15 *10-5

для поліпропіленових труб з алюмінієвим армирующим шаром = (PP ALL-PP) = 3*10-5

При зміні температури навколишнього повітря, або тепмпературы рідини усередині труби на 10 градусів по Цельсию, кожен метр труби подовжитися або вкоротитися відповідно: PEX-AL-PEX = на 0,26 мм PEX-EVON-PEX = 0,21 мм PP-ALL-PP = на 0,3 мм PP = на 1,5 мм

Сантехника, Энциклопедия ремонта

Водопровід у будинку

1 Comment

Сьогодні, коли заміське будівництво процвітає на рівні містобудування,  стає досить актуальною тема про водопровід, матеріали для його монтажу й способи його установки своїми руками.

Сучасні матеріали відрізняються від «минулого століття» тим, що можуть бути монтовані без застосування спеціалізованих дорогих інструментів, так, наприклад, при з’єднанні сучасних водопровідних труб уже практично не потрібна сварка, різати матеріали можна легко й просто звичайною пилкою по металі, або навіть ножицями по металі, стала зайвої болгарка. Звичайно існують і спеціальні інструменти для різання труб але при біді можна скористатися і підручними.

Навіть людина, що не мала досвіду роботи із сантехнікою взагалі, але знає хоча б частково спосіб планування водопостачання і навички користуватися будівельним інструментом , зможе зробити водопровід у будинку своїми руками із з’єднаннями практично будь-яких видів труб, тому що процес цей став неймовірно легкий. Якщо ж ви не можете чи не маєте бажання власноруч виконувати монтаж водопостачання ви завжди маєте можливість звернутися до нас за допомогою за телефоном 0971103507

 

Наважилися зробити власноруч? Отже, для початку розглянемо з яких елементів може складатися водопровід у будинку й докладно розглянемо для чого потрібний кожний з них.

• лічильники води;
• редуктори тиску;
• труби водопровідні
• фітинги;
• фільтри.

Лічильники води. Всім відомо, що це прилади для контролю витрати води. За принципом дії вони бувають тахометричні, ультразвукові, електромагнітні, вихрові. Але у всіх їх так називаною «робочою рідиною» — елементом, що приводить механізм у дію є вода.

Але нас цікавлять тахометричні лічильники, тому що вони зайняли своє місце в пристроях водопроводів заміських і міських будинків, і квартир. Конструктивно механізми тахометрического лічильника можна розділятися на мокрі (ті, які стикаються на пряму з водою й починають у такий спосіб працювати) і сухі (які не на пряму стикаються з водою).

Найдешевшими й розповсюдженими лічильниками є тахометричеські мокрі лічильники.

Редуктори тиску. Це ті елементи водогінних мереж, які призначені для вирівнювання тиску в трубах і по своїй конструкції розділяються на поршневі й мембранні редуктори. Мембранні розраховані для стабілізації тиску в більших діапазонах. Поршневі редуктори здатні регулювати тиск і на вході й на виході води. Всі вони охороняють водогінну мережу від гідроудару — різкого позамежного підвищення тиску води, наслідками якого можуть стати розриви в місцях з’єднань.

Труби. З них робиться також каналізація , але ми розглянемо водопровідні види труб. Що це таке, сподіваюся, не варто пояснювати, однак, до недавно існували лише металеві труби й гумові шланги, які використовувалися як труби. Однак, на сьогоднішній день ситуація кардинально помінялася, і з’явилися нового покоління труби, які витиснули старі у всіх видах водопроводів.

Нового покоління труби відрізняються теоретично більше довгим терміном служби, але за деякими показниками вони все-таки уступають металевим трубам. Труби бувають металеві й пластикові.

Види металевих труб:

• сталеві;
• чавунні;
• мідні.

Всі ці різновиди металевих труб важко монтувати, вони важкі й вимагають монтажних робіт із застосуванням зварювання, нарізні сполучення металевих труб також дуже важко виконувати. Сталеві й чавунні труби застосовувалися раніше для водопроводів і систем опалення суцільно й поруч, вони мають найбільший строк придатності, але зараз ці матеріали вже застаріли й ними практично не користуються. Мідні труби дотепер застосовуються як комплектуючі в нагрівальних приладах для опалення.

Види пластикових труб:

• полібутилен;
• полиэтилен;
• зшитий полиэтилен;
• полівінілхлорид;
• поліпропілен;
• металлопластик.

Всі ці різновиди труб мають строк придатності до 50-и років, вони відрізняються морозостійкістю, теплоізоляцією, не піддані корозії, однак не такі міцні, як металеві. Однаково, водопровід у приватному будинку виконується саме із цих матеріалів.

Фітинги. Елементи водогінних мереж, які призначені для з’єднання труб з різних матеріалів між собою, двойніки, тройніки, перехідники перетинів, кутові елементи.

Фітинги підбираються залежно від видів труб і способів монтажу, бувають виконані з різного матеріалу. По способі з’єднань вони бувають затискні (різьбові), паяні, прес-фітинги.

Фільтри. Бувають грубого й тонкого очищення. Як правило, установлюються перед лічильником, щоб відфільтрувати воду, зм’якшивши її, і в такий спосіб перешкоджати ушкодженню елементів мереж. Досить корисні, якщо підключення здійснюється до загального водопроводу, у ньому вода хлорована й погано очищена, що може викликати наліт усередині водопровідних елементів. Якщо ж вода взята зі скважини або колодязя, то фільтр можна і не ставити.

З елементами мереж закінчили, тепер розберемося з тим, яким способом монтувати водогінну мережу і які матеріали найкраще підходять.

Способи монтажу водопроводу в будинку

• схований спосіб;
• відкритий спосіб.

Схований спосіб монтажу водопроводу вимагає високоміцних сполучних муфт (фітингів), тому що труби при такому виді монтажу замуровані в стіну й при ослабленні може статися розрив з’єднань, ремонт досить проблематичний. В основному застосовуються прес-фітинги, можливі також термофітинги.

 

При відкритому ж способі монтажу не обов’язково щоб труби було видно. Допускається їх «зашити» гіпсокартонним коробом й установити точки доступу щоб на випадок чого був би доступ до елементів водопроводу, це також буде вважатися відкритим способом монтажу. Можна брати будь-які фітинги, у т.ч. і затискні різьбові.

Тепер перейдемо до самої технології монтажу водогінних мереж і розглянемо пошагово що, і як треба робити.

 

 

 

Сантехника, Энциклопедия ремонта

Монтаж і підключення водопроводу

2 комментария

Монтаж схованим способом.

Для цього знадобиться електроінструмент. Перелік основних інструментів.

Префаратор + (лопака, сверла, коронка), шуруповерт, болгарка (кутова шліф машина), набір гайкових ключів, сварочний аппарат для сварки полипропиленовых труб (при їх використані), олівець, вітбивочний шнур

 

Послідовність дій така:

1. розкреслюємо стіни;
2. робимо штроби й отвори;
3. установлюємо кріпильні елементи;
4. установлюємо елементи водопроводу.

 

Для того, щоб розкреслити стіни, беремо будівельний олівець, і, відповідно до проекту, відзначаємо місця виводів під змішувачі, крани, нагрівальні прилади й т.д. Потім, між цими елементами й початком підключення відбивочним шнуром відбиваємо лінії пролягання труб.

Наступний етап – виробництво штроб й отворів у стінах, отворів у міжповерхових перекриттях. Для цього беремо болгарку, і навкруги по бетоні вирізуємо по лініях відбиття шнура по двох паралельних штроби із глибиною трохи більше труби і відстанню між ними ледве більше товщини труби, що буде проходити. Між цими прорізами перфоратором за допомогою насадки «лопатка» вибиваємо стіну на необхідну глибину.

Для того, щоб проробити наскрізні отвори в стінах і плитах перекриття, беремо насадку для перфоратора типу «коронка», або можна це зробити тим же перфоратором з лопаткою.

І наприкінці — кінців, монтуємо труби й інші елементи водопроводу. Для цього в пророблених штробах, на відстані 30-50 см установлюємо спеціальні тримачі для труб. У місцях виводів кріпимо спеціальні кронштейни. До тримачів монтуємо труби, при цьому до кожного відрізка труби попередньо з обох сторін кріплять фітинги, закріплюють до інших елементів мереж.

Монтаж відкритим способом. Послідовність дій приблизно така ж, як і при монтажі закритим способом, однак, у другому пункті штроби випадають, що робить цей процес набагато швидшим й чистішим.

Перелік основних інструментів. Префаратор + (лопака, сверла, коронка), шурупокрут, болгарка (кутова шліф машина), набір гайкових ключів, сварочний аппарат для сварки полипропиленовых труб (при їх використані), олівець, вітбивочний шнур

Послідовність дій така:

1. розкреслюємо стіни;
2. робимо отвору;
3. установлюємо кріпильні елементи;
4. установлюємо елементи водопроводу.

Нагрівальні елементи встановлюють на дюбелі, кронштейни, у передбачених схемою монтажу місцях. Такі елементи як фільтри й редуктори встановлюються перед лічильником. Паяні з’єднання, як поліпропіленові, наприклад, робляться паяльником, залежно від потужності якого, в інструкції з його експлуатації сказано, скільки потрібно часу на пайку конкретного елемента. Прес-фітинги можуть бути виконані механічним або електричним інструментом.