Основні категорії і поняття теми: техніка, інтервенція (втручання), терапевтична інтервенція, кризова інтервенція, мети застосування технік ПК, принципи застосування технік ПК, види технік психологічного консультування (перефразування, відображення почуттів клієнта, прояснення і повторення, відображення власних почуттів, без з’ясування проблемної ситуації, відкритих і закритих питань, конфронтації, парадоксальної реакції, інформування та рекомендацій, заохочення, переконання, інтерпретації та підсумовування), актуальні почуття клієнта, життєвий досвід, емоційне збудження, довіра, актуальний (для клієнта) зміст висловлювань, контакт (фокус уваги консультанта ), рівень напруженості, відчуття тиску, страх, біль, співчуття, нудьга, роздратування, гнів, смуток, образа

Специфіка групової психокорекції полягає в цілеспрямованому використанні групової динаміки, тобто всієї сукупності взаємовідносин і взаємодій, що виникають між учасниками групи, включаючи і психолога, в корекційних цілях. Групова психокорекція не є самостійним напрямком психокорекції, а представляє лише специфічну форму, при використанні якої основним інструментом впливу виступає група клієнтів, на відміну від індивідуальної психокорекції, де таким інструментом є тільки сам психолог.

Психокорекційна група — це штучно створена мала група, об’єднана цілями міжособистісного дослідження, особистісного навчання, саморозкриття. Це взаємодія «тут і зараз», при якому учасники вивчають відбуваються з ними процеси міжособистісної взаємодії в даний момент і в даному місці.
Серед корекційних груп виділяють групи для вирішення проблем, для навчання міжособистісних стосунків, зростання (самовдосконалення).

Психокорекційні групи можуть бути центровані переважно на керівника (групи тренінгу умінь) або на її членів (групи зустрічей). Склад групи визначається її типом (група зустрічей, група умінь тощо), а також формою і змістом передбачуваної психокорекційної роботи. Протипоказанням для групової психокорекційної роботи є низький інтелект клієнта.

Поряд з іншими методами, групова психокорекція застосовується в рамках різних теоретичних орієнтації, що визначають в кожному конкретному випадку конкретні цілі і завдання; змістовну сторону і інтенсивність процесів; тактику психолога; основні психологічні мішені вибір методичних прийомів.Усі ці змінні в чому визначаються також специфічними проблемами клієнтів, що беруть участь у корекційної роботи.

В якості самостійного напрямку групова психокорекція виступає лише в тому сенсі, що розглядає клієнта в соціально-психологічному плані, в контексті його взаємин і взаємодій з оточуючими, розсуваючи тим самим кордони корекційного процесу і фокусується не тільки на індивіді і його внутрішньоособистісний проблематики, але і на індивіді в сукупності його реальних взаємин і взаємодій з навколишнім світом.

Взаємовідносини і взаємодії, в які вступає клієнт в групі, в значній мірі відображають його справжні взаємини. Група виступає як модель реального життя, де клієнт виявляє ті ж відносини, установки, цінності, ті ж способи емоційного реагування і ті ж поведінкові реакції. Використання групової динаміки спрямоване на те, щоб кожен учасник мав можливість проявити себе, а також на створення в групі ефективної системи зворотного зв’язку, що дозволяє клієнтові адекватно і глибше зрозуміти самого себе, побачити власні неадекватні стосунки і установки, емоційні поведінкові стереотипи, які проявляються у міжособистісній взаємодії, і змінити їх в атмосфері доброзичливості і взаємної прийняття. Групова психокорекція в контексті розвитку практичної психології

Поняття про психокорекції

Психокорекція — це один з видів надання психологічної допомоги. Її здійснює психолог або психотерапевт, який має базову психологічну освіту. Корекція дослівно означає «виправлення», «внесення поправок» і стосується тих психологічних феноменів, які є нефункциональными або перешкоджають психологічному розвитку та функціонування.

Психокорекція — це система дій, спрямованих на виправлення недоліків емоційного, інтелектуального та поведінкового аспектів особистості за допомогою спеціальних засобів психологічного впливу. Це — психозамена усталених характеристик суб’єкта, стабілізованих у процесі життєдіяльності, має метою актуалізації внутрішнього потенціалу «Я» суб’єкта; шлях аналізу цілісних явищ психіки в єдності свідомого та несвідомого аспектів психіки суб’єкта.

Психокорекція сприяє розкриттю внутрішнього потенціалу суб’єкта, латентних можливостей та ресурсів його психіки. Це «виховання», «доразвитию» суб’єкта. Коригують інфантильність, яка позначається на затримці психічного розвитку і розбіжності з високим рівнем інтелектуального розвитку суб’єкта (відставання волі і почуттів від розуму).

Межа між нормою і патологією досить прозора, непостійна. Психтичные і невротичні розлади тій чи іншій мірі представлені у здорових людей (сновидіння, докори сумління, суперечності і непослідовність у поведінці).

Психокорекції підлягають явища, що володіють статичність, незмінність, фіксованість. Але ці психологічні явища не повинні мати органічної основи (ураження головного мозку) і не повинні сформуватися настільки рано, що у подальшому практично не змінюється (сила нервової системи, ступінь рухливості нервових процесів).

Особливості психокорекції:

  • підлягають лише здорові люди, які мають певні психологічні труднощі і здатні до самоаналізу і прогресивних самозміни;
  • орієнтована на розвиток здорової частини особистості, її потенціалу;
  • частіше орієнтована на сьогодення і майбутнє;
  • орієнтована на середню тривалість зустрічей (довше консультацію, але коротше психотерапію).

Психокорекція направлена на подолання певних психічних розладів, які суттєво впливають на деформацію особистості, спотворення в сприйняття об’єктивної реальності. спотворення інформації в сприйнятті себе та інших позначається на ступені психологічного неблагополуччя. Для відновлення повноцінного функціонування використовують довготривалі процедури (психотерапія).

Психокорекція орієнтована на незначні зміни, на розвиток і формування відсутніх та недостатньо розвинутих якостей особистості. Об’єктами психокорекції можуть бути особистість, сім’я, група.

Форми психокорекційної роботи

В залежності від специфіки конкретної ситуації психологічної допомоги застосовуються дві основні форми психокорекційної роботи: індивідуальна і групова.
У разі індивідуальної психокорекції психолог працює з клієнтом один на один, без присутності сторонніх осіб. В іншому випадку він працює з групою клієнтів, що взаємодіють не тільки з психологом, але й один з одним.

Індивідуальна робота застосовується в тих випадках, коли з-за особисті або соціальні причини (горе, інтимні проблеми, статус клієнта) використання групової форми психологічної допомоги неможливо. Її застосовують, коли у клієнта є сильна тривожність, сором’язливість, невпевненість у собі, страхи, втрата сенсу життя, проблема недостатнього усвідомлення себе, виражена флегматичність мислення, загальмованість реакцій, а також коли участь у груповій роботі небажана (виражена збудливість, емоційна нестабільність , недостатній рівень морального розвитку).

Перевагою індивідуальної психокорекції є те, що вона забезпечує конфіденційність, за своїми результатами буває глибше. В ній краще розкриваються індивідуальні особливості, допомагає зняти комунікативні бар’єри.

Групова психокорекція доцільна при вирішенні проблем міжособистісного характеру, коли зміст роботи вимагає навчальної діяльності, соціальної підтримки. Перевага в тому, що виходить широкий зворотний зв’язок, відбувається апробація набутих навичок спілкування, відпрацьовується альтернативні форми поведінки та соціальна взаємодія.Може бути комбінована робота, поетапна, почергова — індивідуальна і групова.

Психокорекція та гармонізація особистості

Особистісна психокорекція передбачає гармонізацію особистості (її структурних частин), що призводить до нівелювання внутрішніх затисків, деформацій, які перешкоджають ефективній комунікації.
Ця задача реалізується завдяки тому, що психокорекційна робота забезпечує умови для оптимальних людських відносин, які, очевидно, не було в досвіді людини. Фактично людина з проблемою не здатна до подальшого вікового психічного розвитку, зупиняється в ньому, затискається у психологічних захистах проти нового життєвого досвіду. Суб’єкт егоцентруеться замість того, щоб прагнути до кооперації з іншими особами.

Гармонізація особистості передбачає подолання внутрішніх опорів, які приховують комплекси. Особливо це характерно для самих психологів, які намагаються у професійній діяльності компенсувати свої проблеми, побачити людей гірше себе. Тому самим психолога слід пройти психокорекції. Психолог повинен навчитися працювати з матеріалом власного несвідомого. Це досягається шляхом інтуїтивного проникнення на територію несвідомого, рефлексії.

За останні півстоліття стався поворот від вивчення невротичної особистості до здорової, видатною. Психологічна допомога була спрямована на отримання емоційного благополуччя, самореалізації, самоактуалізації, розвитку власних ресурсів, конгруентності. Людина повинна бути звернена до реалізації своїх інтересів, але у співпраці з іншими людьми. Тобто уникати маніпулювання, експлуатації інших людей. Вона сприймає раціональну критику, не ображається.

Соціально успішна людина психологічно зрілою, творчо сприймає життя, здатна творити внутрішній і зовнішній світ завдяки своїй спонтанної активності власних психічних сил, має перспективний і об’єктивний погляд на реальність, що передбачає звільнення від внутрішніх деструкції. Власне це набуття внутрішньої цілісності, єдності думок, почуттів і волі, відкритості до нового досвіду. Вивільнення психічної енергії несвідомого в результаті психоаналізу має піти на сублімацію, професійну самореалізацію.

Специфіка групової форми психокорекції

Види групових форм психокорекції

Групова психокорекція вимагає ретельної підготовки і організації. Кімната повинна бути затишною (не відволікатися на сторонні звуки), достатньо висвітленою (бачити один одного), зі свіжим повітрям (щоб не заснути через брак кисню).

Види групових форм психокорекції:

  • Тренінгові групи (Т-групи). Спрямована на вивчення і оволодіння міжособистісними відносинами і самовдосконалення, чутливість до чужих проблем. Почав К. Левін. Далі ділилися на групи розвитку комунікативних навичок і умінь (підготовка керівників, ділових людей), групи міжособистісних відносин (проблеми сім’ї, шлюбу), групи сенситивности (орієнтовані на самовдосконалення і зростання особистості).
  • Соціально-психологічний тренінг. Це групова робота, спрямована на підвищення психологічної компетентності учасників спілкування, корекція установок, необхідних для успішного спілкування, розвиток здібностей адекватно сприймати оточуючих, аналізувати ситуації групового взаємодії, корекція глибинних утворень особистості, вирішення проблем.

Групи складають 8-12 осіб, працюють за 30-50 годин. Основні методичні прийоми: групова дискусія, рольова гра, невербальні вправи. Групи розвитку комунікативних навичок і вмінь. Зазвичай складаються програми для розвитку комунікативних умінь для конкретних професійних умінь. По суті це поведінковий тренінг. Включають наступні вміння:

1) описувати поведінку свого партнера (без аналізу мотивів поведінки і образи)

2) здійснювати комунікацію почуттів (уміння ясно повідомити про свої почуття, оскільки зовнішній вигляд і жести цьому не завжди сприяють)

3) активно слухати (емпатийнои слухання, повідомлення про почуття іншого); 4) вступати в конфронтацію (усвідомлення, аналіз і зміна міжособистісних відносин).

Практично всі існуючі теоретичні напрямки психології XX в. так чи інакше використовували групові форми і внесли певний вклад у розвиток групової психокорекції. Особливе місце в цьому ряду належить психоаналитическому і гуманістичного напрямків. Так, А. Адлер звернув увагу на значення соціального оточення у виявленні порушень у клієнта. Він вважав, що група являє собою відповідний контекст для виявлення емоційних порушень та їх корекції. Вважаючи, що джерело конфліктів і труднощів клієнта в неправильній системі його цінностей і життєвих цілей, він стверджував, що група не тільки може формувати погляди і судження, але допомагає їх модифікувати.

Істотний внесок у розвиток групової психокорекції вніс засновник психодрами Д. Морено, якому приписують і введення самого терміна «групова психокорекція». Серед представників гуманістичного напряму особливе місце займає К. Роджерс. Виділяючи в якості основних змінних психокорекційної процесу емпатію (безумовне позитивне прийняття) та автентичність Роджерс надавав велике значення груповим формам роботи, вважаючи, що психолог у них є моделлю для учасників групи, сприяючи тим самим усунення тривоги і розвитку саморозкриття, відносини, що складаються між учасниками групи, можуть створювати оптимальні умови для психологічних змін.

Техніка психологічного консультування

Добавить комментарий

%d такие блоггеры, как: