Для укладання тротуарної плитки, необхідно заздалегідь підготувати її основу. Не залежно від способу експлуатації (з проїздом автотранспорту, або без), проводиться підготовка траншеї з невеликим ухилом для стоку ґрунтових вод. Ретельно обробляється поверхня ділянки, на глибину не менше 15 див. (прибираються зотлілі листя і корінці рослин).
Структура ґрунту буває різною:
- уламкових (хрящувата);
- піщана;
- глиниста, більше підвладна плывунам.
Щоб виключити зсув ґрунту на глинистих грунтах, потрібно облаштування дренажу в найглибшій частині, з наступним ущільненням. Трамбування, вона ж віброущільнення, або укочування, проводиться шляхом втаптывания поверхні спеціальним колодою або спеціальним інструментом віброплитою.
У процесі вирівнювання, наявні в траншеї, ями і пониження, можна засипати грунтом. Для виключення деформації поверхні доріжки, необхідно земляну основу застелити геотекстилем, (синтетичним водонепроникним полотном), застосовуються в слабких пучинистих грунтах, в його якості застосовують 1-2 шари чорного мульчуючого матеріалу типу Агрил, Агротекс, Спандбонд. На даному етапі, слід враховувати передбачувану прокладку комунікації.
При виконанні геометричної доріжки тротуарною плиткою (з малюнком або без), слід підготувати канавки з бортового каменю. Для цього, попередньо утрамбовується дно канавки, засипається поверхню на 5 див. піском і заливається литим бетоном. На підготовлену подушку — встановлюють бортовий камінь.
В залежності від використання дорожнього полотна, застосовується різна засипка поверхні:
- при заїзді транспорту, поверхню засипається щебенем, (фракції від 5 до 20 мм), шаром у 5-10 див, з подальшим поливом водою і застосуванням трамбування покриття;
- без заїзду вантажного автотранспорту, на непучиністих грунтах, можлива засипка крупним піском (злегка зволоженим), шаром 10-15см.
Припустимо варіант засипки утрамбованого щебеню, шаром (злегка зволоженого) піску 5-10см. згодом вирівнюючи з допомогою рейки. На підготовлений заздалегідь підстильний шар, укладається тротуарна плитка і утрамбовується. Для цього застосовуються віброплити, вибротрамбовщики, або масивні гумові, або дерев’яні киянки.
На заключному етапі робіт, необхідно відстежити рівень укладання плитки, надаючи доріжці необхідний профіль, найчастіше опуклий у центрі, для кращого стоку води. Готова поверхня тротуарних плит посипається сухою сумішшю, ретельно розподіляючи її по щілинах, і в завершенні, очищається від її залишків, невеликою кількістю води.
Укладання тротуарної плитки в Санкт-Петербурзі вимагає дотримання всіх нюансів, щоб результат радував око довгі роки.
