Полівінілхлорид є третім найбільш поширеним пластиком після поліетилену і поліпропілену. ПВХ широко використовується у будівництві та виробництві різноманітної продукції, тому що він дешевий, міцний і простий в збірці. З нього виготовляють пластикові вікна, термосалфетки під гаряче, одяг, оббивку для меблів, роблять гнучкі шланги і трубки, підлоги, покрівельні матеріали, електричну ізоляцію кабелів. Часто використовують при виготовленні статуеток і надувних виробів, такі як водяні матраци, басейни, іграшки, надувні конструкції. ПВХ виробництво, як очікується, перевищить 40 мільйонів тонн до 2016 року.

Виготовляють полівінілхлорид шляхом полімеризації з вінілхлориду. Оскільки близько 57% його маси хлор, створення даної маси ПВХ вимагає менше нафти , ніж багато інші полімери.

Внутрішні властивості ПВХ роблять його придатним для широкого спектру використання. Його біологічна і хімічна стійкість зробила його «королем» серед пластикових виробів, більшість побутових каналізаційних труб та й інші труби де корозія обмежує використання металу. Приблизно половина світового полівінілхлориду що випускається за рік використовується для виробництва труб для різних муніципальних і промислових систем. Легка вага, висока міцність і низькі реакційні властивості роблять полівінілхлорид особливо добре підходящим для цієї мети. Крім того, ПВХ труби можуть бути з’єднані разом за допомогою різних способів: герметики, клеї, цементи, або тепло. З допомогою підвищеної температури створюються нероз’ємні сполук, які є практично непроникні для протікання.

З додаванням модифікаторів і стабілізаторів, він стає популярним матеріалом для віконних і дверних рам. З додаванням пластифікаторів, полівінілхлорид стає достатньо гнучким для використання в кабельному виробництві як ізолятор дроту.

ПВХ широко використовується у виготовленні одягу, штучної шкіри. Одяг з полівінілхлориду дешевше ніж з натуральної шкіри та латексу і, таким чином, більш широко доступний. Полівінілхлоридна тканина має гарний блиск, водонепроникна. Широко використовується для виготовлення зимового одягу: пальто, лижі, черевики, куртки, фартухи, сумки і мішки і навіть лижі.

ПВХ широко використовують і в виробництві гаджетів в якості складового елементу у виробництві аксесуарів. Після термічної обробки, він може приймати властивості, якими володіють такі матеріали,як вовна або бавовна, що дає йому можливість поглинати частинки пилу і бактерії. А вроджена здатність поглинати частинок від РК — екрану робить його незамінним при їх виготовленні

Полівінілхлоридна плитка для стелі — хороший будівельний матеріал якщо потрібно швидко зробити ремонт стелі, клеїться прямо на стелю.

Це тільки мала частина виробів, які виготовляють з ПВХ

Історія появи ПВХ

Полівінілхлорид був випадково виявлений, і не раз, а принаймні двічі в 19 столітті, спочатку в 1835 році Анрі Віктор Регнаул і в 1872 році Євген Бауман. В обох випадках полівінілхлорид з’явився як біла тверда речовина всередині колби вінілхлориду. На початку 20 століття російський хімік Іван Остромисленский і Фріц Клатте співробітники німецької хімічної компанії Griesheim-elektron намагалися використовувати ПВХ в комерційних цілях, але труднощі в обробці твердого, іноді і ламкого полімеру звели нанівець їхні зусилля. А вже в 1926 році Уолдо Семон і Б.Ф. Гудріч розробили метод змішування ПВХ з різними добавками. Як результат з’явився більш гнучкий і легко оброблюваний матеріал, що незабаром отримав широке комерційне використання.