Реставрація ванни: який спосіб краще, відгуки людей і думка фахівців. Варіанти реставрації

Плюси і мінуси трьох найпопулярніших способів реставрації старої ванни. Розповімо і покажемо, як відбувається реставрація різними способами, і який спосіб може бути найкращим для вашої ванни.

Як реставрувати ванну

Нова ванна — задоволення не з дешевих. Не забувайте ще додати витрати на заміну: демонтаж старої ванни; оплата вантажників, щоб винести її з дому; доставка і монтаж нової ванни; перекладання плитки бортика… В підсумку потрібно буде витратити не менше 6 тисяч гривень.

Оновлення ж старої ванни обійдеться в середньому 1-2 тисячі гривень в залежно від розміру ванни, типу реставрації та матеріалу, тому цей спосіб вибирає багато хто. Я сам користувався послугою реставрація ванн львів під час останнього ремонту, а не робив заміну. Мій вибір припав на наливний акрил, але розглянемо й інші способи, адже всі вони мають свої плюси і мінуси.

Емалювання — найпростіший спосіб реставрації

Найдешевший спосіб — покриття ванни новою емаллю (рекомендовано акрил). Він підходить для чавунних і сталевих ванн. Це фарбування ванни спеціальним водостійким складом. Емаль допомагає прибрати шорсткість, жовтизну, іржу, невеликі подряпини, тріщини і відколи, але не впорається з більшими ушкодженнями і деформацією. Емаль важливо вибрати саме для ванн, тому що інші типи емалі виділяють отруйні речовини при контакті з гарячою водою.

Спеціаліст справляється з цією роботою в середньому за дві години, але потім ванна ще як мінімум 24 години (точний термін залежить від якості емалі і вентиляції у ванній) буде сохнути — в цей період нею не можна користуватися, а краще взагалі виїхати з дому: поки ванна сохне, по всій квартирі поширюється їдкий запах.

Прослужить оновлене покриття ще близько 5 років, якщо не терти його абразивними засобами і не піддавати ударам, до яких емаль чутлива.

Плюси:

• низька ціна;
• тонкий шар, який особливо не «з’їдає» обсяг ванни;
• не потрібно демонтувати сифон при реставрації;
• якщо плитка заходить на борти ванни, її теж не потрібно демонтувати.

Мінуси:

• низька міцність;
• можуть залишитися розводи від кисті при непрофесійному виконанні;
• довго сохне;
• їдкий запах на час роботи і сушки;
• не прибирає великі пошкодження;
• відносно низький термін служби покриття.

Акриловий вкладиш «ванна у ванні»

Замість роботи над старим покриттям, в ванну просто вставляється нове пластикове корито, що повторює її форму. Воно кріпиться на спеціальну піну. Після такої процедури ванна виглядає як нова. Однак тут є багато «але»:

1. По-перше, такий спосіб не підходить для сталевих ванн і ванн з тонкого чавуну, тому що вони гнуться. Хоч цей рух може бути непомітним для очей, воно сильно зменшить термін експлуатації вкладиша: він відходить або утворюються мікротріщини, в які потрапляє вода, застоюється там і починає неприємно пахнути.
2. По-друге, якщо у вас стара радянська ванна, вона, швидше за все, нерівна і нестандартного розміру, тому вкладиш може просто не підійти. Або буде та ж проблема, що і в пункті вище.
3. По-третє, в гру в цьому випадку вступає ще один елемент: клейка піна, яка тримає вкладиш всередині. Якщо її якість низька або є інші несприятливі фактори, ванна просто розклеїться.

Вкладиш приклеюється і підганяється близько 2 годин, а після на добу ванна заповнюється водою. Через добу нею можна користуватися. Акрил не можна терти абразивними засобами. Краще не включати різко гарячу воду, а дати ванні поступово прогрітися.

Плюси:

• ніякого запаху при реставрації;
• ідеальна реставрація тріщин, сколів і будь-яких інших візуальних недоліків — це буквально нова ванна;
• міцний до ударів і теплий на дотик матеріал;
• не жовтіє з часом.

Мінуси:

• ненадійність конструкції;
• зазначений термін служби близько 15 років рідко виявляється реальним;
• висока ціна;
• необхідність доплат за демонтаж / монтаж сифона;
• якщо ванна вбудована в плитку, необхідний демонтаж плитки;
• товщина 7-8 мм «з’їдає» обсяг ванни.

Наливний акрил

У цьому способі використовується той же матеріал, що у акрилового вкладиша, але наноситься він в рідкому вигляді, що вирішує більшість проблем ванни-вставки. Підходить для всіх поширених типів ванн і душових піддонів. Ціна реставрації залежить від розміру ванни і матеріалу: на акрил  швидковисихаючий західних виробників ціна буде вище.

Майстер працює близько двох годин: готує ванну, а потім ллє склад від бортів. Акрил стікає вниз, створюючи тонкий рівномірний шар. Якщо акрил швидковисихаючий, то вже через 16 годин ванною можна користуватися, інші види акрилу сохнуть 24-48 годин.

Плюси:

• ударостійкість;
• середня ціна;
• висока ступінь реставрації;
• високий термін експлуатації 15-20 років;
• тепле на дотик покриття;
• не потрібно нічого демонтувати: ні слив, ні плитку;
• не пахне;
• не жовтіє з часом.

Мінуси:

• при недбалій роботі поверхня може вийти нерівною;
• якщо ванна спочатку з деформацією, акрил повторить цю форму, а не прибере.

Особистий досвід

Як ви бачите з порівняння вище, рідкий акрил лідирує за кількістю переваг. Для своєї ванни я вибрав наливний акрил. Ванна 1,5 метра завдовжки, заплатив півтори тисячі майстру. Гарантія — 5 років. (номер майстра у Львові (096)-03-200-20)

Сохнути моя ванна повинна була 24 години, але майстер оцінив температуру повітря і дозволив користуватися вже через 20 годин — так і вийшло. Поки ванна сохла, важливо було не допустити потрапляння на неї крапель води і частинок пилу, тому реставрувати ванну краще вже після решти ремонту.

Уже після висихання покриття потрібно було доопрацювати самим за інструкціями майстра (щоб не викликати його за додаткову плату): на краях ванни і під ванною в районі зливу скупчилися патьоки фарби, їх необхідно було відрізати ножем і трохи зашкурить. Ми зробили це в районі зливу, а ось на бортах побоялися пошкодити покриття: тепер ванна виглядає не дуже акуратно, але зверху не видно.

На сайті компанії написано, що слив демонтувати не потрібно. У нас він був уже знятий в зв’язку з ремонтом і його заміною, тому підтвердити цю інформацію я не можу.

Ванна зараз виглядає новою, блискучою, а ще вона тепла на дотик. Всі недоліки (шорсткість, наліт, патьоки) надійно сховалися під шаром акрилу. Ще мені дуже сподобалося, що акрил замінив бортик між ванною і плиткою — відпала необхідність клеїти стрічку. З мінусів: налив зроблений не зовсім рівно, і якщо придивитися, то видно, що ванна трохи горбиста. Думаю, це проблема якості роботи, а не матеріалу.

Рекомендації по догляду, які дав мені майстер:

• Не вмикати відразу гарячу воду, починати з теплої, інакше ванна може з часом потріскатися від перепадів температур.
• Не ставити в ванну предмети, здатні її подряпати: акрил стійкий до ударів, але не до подряпин. А металеві тази можуть не тільки подряпати покриття, але і залишити плями.
• Не замочувати одяг, який пофарбований нестійкими барвниками, і не зливати рідини із залишками фарби.
• Не мити абразивними засобами і жорсткими губками.
• Не мити хімічними засобами для ванн, що містять щавлеву кислоту (оксала́тна кислота́), щоб уникнути потемніння і пошкодження акрилу: майстер порадив використовувати звичайний Фейрі або мильний розчин, а складні плями видаляти, заливши засіб типу «Пемолюкс» не більше ніж на 5 хвилин. Якщо я мию крани хімією, після цього ретельно споліскую ванну, щоб засіб не затримувалося на поверхні.

Минуло півроку — політ нормальний: ванна виглядає свіжою, а доглядати за нею зовсім нескладно!

Реставрація ванни в домашніх умовах. Відео