Міні Гнучкий Неон(Led Neon Flex Mini) професійний — один з різновидів Гнучкого Неону. Відмінність Міні Гнучкого Неону в тому, що він тонший, гнучкіший і ПВХ-матеріал забарвлений під колір світіння. Ресурс роботи 100 000 годин, максимальна довжина одного послідовного шматка — 50 метрів. Використовуватися може як на вулиці, так і в приміщенні.
Унікальний матеріал, це гнучкий світловий шнур, виготовлений з використанням останніх технологій на основі світлодіодів. Виконаний в оболонці з ПВХ, при включенні виглядає ідентично традиційній скляній неоновій трубці. Його рівномірне світіння аналогічно неоновому, для роботи вимагається тільки закріпити і підключити безпосередньо до живлення 220V. Світловий шнур ударостійкий і не нагрівається при використанні, на відміну від неонових трубок не вимагає спеціального дбайливого звернення при транспортуванні і зберіганні.
Гіпс(CaSO4?2H2O) — основний матеріал для сухої обробки приміщень. Гіпс — це прекрасний будівельний матеріал, який використовується вже не одну тисячу років, і продовжуватиме використовуватися завдяки унікальним фізичні, хімічним і технологічним властивостям будівельних матеріалів на його основі. До таких властивостей можна віднести здатність гіпсу «дихати», тобто поглинати вологу приміщення при її надлишку і виділяти назад при недоліку. Кислотність гіпсу відповідає кислотності шкіри людини, крім того, це матеріал нетоксичний, що дозволяє використати його в медицині. Його виробництво і використання не чинять шкідливої дії на довкілля, тобто матеріал є екологічно безпечним.
Гіпс не горить і стійкий до дії полум’я, що відповідае найвищим вимогам пожежної безпеки. У поєднань з ізоляційними матеріалами гіпс забезпечує високу звуко- і термоізоляцію. Абсолютно позбавлений запаху і електрично нейтральний. Як можна здогадатися, саме на основі гіпсу, в основному, створюються гіпсокартонні і гипсоволоконняні панелі, а також пазогребневІ плити.
Гіпс отримують з осадових гірських порід(CaSO4?2H2O), після чого, за допомогою випалення при температурі 120-160°З і подальшого помелу, надають йому в’яжучі властивості(отримують так звані гіпсові терпкі речовини). Іноді помел виконується до температурної обробки.
Властивості гіпсу можуть змінюватися залежно від температури і міри помелу. Залежно від межі міцності на стискування разлисподіваються 12 марок гіпсових терпких(ГОСТ 125-79). Марку терпкого означають Г- n, де n — мінімальна межа міцності при стискуванні зразків-балочок розміром 40x40x160 мм у віці 2 ч, наприклад, марка терпкого Г- 5 відповідає межі міцності при стискуванні 5 МПа. Державний стандарт розрізняє наступні марки гіпсових терпких : Г- 2, Г- 3, Г- 4, Г- 5, Г- 6, Г- 7, Г- 10, Г- 13, Г- 16, Г- 19, Г- 22, Г- 25. Наприклад, медичний гіпс має марку Г- 13, а гіпсовий сердечник листа гіпсокартону — Г- 4, що говорить про його украй невисоку міцність.
Розрізняють три міри помелу гіпсу : — грубий(I), середній(II) і тонкий(III), відповідно. Класифікація робиться по максимальному залишку(у відсотках) на ситі з осередками 0,2 мм: для грубого помелу це 23 для середнього — 14 а для тонкого — 2 .
Перфоратор — інструмент, за допомогою якого можна легко проробляти отвори у бетоні і інших матеріалах, непіддатливих свердлінню за допомогою звичайного дриля. Для облицювання бетонних стін гіпсокартоном, монтажу сантехніки і електропроводки перфоратори є незамінними інструментами. На даний момент на українському ринку будівельних матеріалів існує величезний вибір перфораторів різних моделей і брендів. Щоб мати поняття про основні марки перфораторів, розглянемо деякі з них.
Модель «ХИЛТИ 55»
Модель «ХИЛТИ 55» також користується великою популярністю. Ця модель є одним з найпотужніших перфораторів наукраїнському ринку, проте з причини великої маси і габаритів, працювати з ним не дуже зручно. Крім того цей перфоратор коштує досить дорого. Хоча багато хто з спеціалістів використовує такі перфоратори для проведення ремонтних робіт.
«Блэк&Деккер 250 CRE»
Однією з найбільш збалансованих в плані специфікацій, ваги і ціни являється перфоратор «Блэк&Деккер 250 CRE». Його редуктор, що має дві швидкості і реверс, дозволяє максимально ефективне використання цього приладу. Перфоратор оснащений пиловловлювачем, що робить його довговічнішим, завдяки пиловловлювачу, частинки пилу практично не потрапляють в механізм преваротора, як це буває за відсутності пристрою для захисту від дрібних часток.
Перфоратори від фірми «Бош»
Перфоратори фірми «Бош» користуються заслуженою популярністю на ринку. У Україні можна придбати декілька моделей цієї марки, які продаються в комплекті, який містить усі необхідні аксесуари для роботи, і мають високі технічні характеристики. Комплект укладений в зручний кейс, що дозволяє уникнути труднощів при транспортуванні перфоратора. Префаратори фірми БОШ бувають двох кольорів, сині-професійні інструменти і зелені для недовго тривалого користування хоча з власного досвіду скажу що зелений префаратор чудово зарекомендував себе в ремонтно — будівельних роботах. За вагою вони бувають легкими і важкими, від 2 до 11 кг. Потужність легких моделей перфаратора «Бош» коливається від 500 до 550 Ватів, це дозволяє легко пробивати будь-який матеріал без докладання надмірних зусиль.
Редуктор з двома швидкостями має зручний перемикач, при цьому на обох швидкостях можливе додаткове регулювання. Ці моделі є такими, що найбільш продаються з усіх інших, завдяки прекрасному поєднанню ціни і якості. Ці перфоратори можна використати для різних цілей, у тому числі облицювання бетонних стін гіпсокартоном. монтажу водопроводу, каналізації та інших ремонтних робіт.
Перфоратори Makita
За допомогою перфоратора ви можете свердлити щільні матеріали. Проте не рекомендується застосовувати його для створення отворів в підлогою цеглині, а також пористих матеріалах, оскільки для цих матеріалів пристрій занадто потужний, внаслідок чого ви можете зіпсувати структуру матеріалу, можуть з’явитися тріщини. Головна відмінність від ударного дриля полягає в тому, що в цих пристроях використовується різний принцип удару. Перфоратори Макіта одні з найкращих в своєму класі.
Makita — це японський бренд, заснований в 1915 році Масабуро Макита в місті Нагоя. Спочатку компанія продавала і ремонтувала електромотори і трансформатори. Вже з 1958 року компанія робить ручні електричні інструменти, а бренд «Makita» розвивається і швидко завойовує популярність.
На сьогодні компанія «Макіта» займається випуском більше 1000 різних найменувань електроінструментів для будівельних і ремонтних робіт, лісової промисловості. Завдяки високій якості продукції, гнучкому реагуванню компанії на умови ринку, що міняються, зростаючому асортименту, продукція «Makita» є однією з самих затребуваних у світі.
Перфоратори Makita
Одним з найпопулярніших видів електроінструменту «Makita», який заслужив довіру покупців являються перфоратори. Перфоратори — це спеціалізовані інструменти, які призначені для свердління отворів і виїмок в місцях, які складно піддаються свердлінню. Крім того, перфоратори «Makita» з легкістю впораються зі свердлінням міцного каменю і армованого бетону.
Префаратор може бути електромагнітним або пневматичним; приводиться в рух двигуном, внаслідок чого посилюється тиск приладу на матеріал і забезпечується якісніше буріння з додатком меншої сили.
Сучасні перфоратори «Makita» мають декілька режимів роботи : буріння, удар, одночасне буріння з ударом. Серед перфораторів виділяється інструмент дворежимний і трьохрежимний, з регулюванням швидкостей, зміною енергії удару. А як робочий інструмент використовується не свердло, а спеціальний бур, виконаний із сплаву підвищеної міцності.
Особливості характеристик перфоратора «Makita» і його класифікація
Вибираючи перфоратор «Makita», необхідно звернути увагу на наступні характеристики:
потужність(від 440 до 1500 Вт);
швидкість обертання;
частота і сила ударів в хвилину(від 1,3 до 17,5 Дж), а також вага.
HR160DWA Makita
Акумуляторний перфоратор
Залежно від сфери застосування перфоратора їх розділяють на лекі, середнього класу і важкого.
Легкі моделі(до 3 кг) потрібні для невеликих робіт по бетону і цеглі, завдяки полегшеному корпусу і зручній формі, для виконання незначного ремонту в будинку — найкращі помічники.
Перфоратори «Makita» середнього класу(до 5 кг) відмінно справляються з бетонними конструкціями.
Важкий клас(понад 5 кг) і по вазі, і по силі удару відноситься до професійних, його застосовують для роботи з жорстким армованим бетоном, каменем.
У багатофункціональних перфораторах «Makita» використовуються відмінні від дриля патрони. Вони випускаються в двох міжнародних стандартах: sds — plus і sds — max, які розрізняються залежно від параметрів хвостовика, а також залежно від способів фіксації знімного елементу усередині пристрою.
Патрони стандарту SDS — plus
Патрони стандарту SDS — plus найчастіше використовуються в перфораторах для середнього класу моделей, і у меншій мірі призначаються для великих навантажень. Цей патрон дозволяє підвищити продуктивність інструменту, проте знижуе рівень вібрацій, який виникає в процесі роботи. Патрони легко зможете міняти. Його заміна займе всього декілька хвилин, оскільки все розроблено просто і зручно: повертаючи патрон рукою, механізм вивільняється, завдяки чому можна робити необхідні маніпуляції.
Якщо ви заміните патрон на кулачковий, то перфоратор виконуватиме функцію дриля. Приміром, за допомогою подібного інструменту, можливо, зробити гнізда під електричні розетки у будь-якій стіні.
Патрони SDS — max
Патрони SDS — max встановлюють в основному на професійні інструменти, які працюють за умов підвищеного зносу. Ці моделі мають велику потужність, вони можуть працювати довгий час в режими підвищених навантажень, з їх допомогою можна проробляти отвори великого діаметру в твердих матеріалах. Також в перфораторах Makita Max е можливість використовувати бур діаметром до 40 — 50 мм, а також коронки до 105 — 160 мм.
Крім того, не менш корисними компонентами, вбудованими в перфоратор, є система контролю швидкості роботи, зносу щіток, захист від надмірної вібрації(AVT) і іммобилайзер, який дозволяє уникнути травми у разі застрягання бура.
В лінійці перфораторів «Makita» представлені не лише мережеві, але і акумуляторні моделі. Вони будуть корисні для використання при проведенні фасадних робіт, а також в умовах небезпеки поразки струмом.
Перфоратори «Макіта» відповідають усім сучасним вимогам. Вони мають великий попит завдяки високій якості, високопродуктивній, багатофункціональності і безпеці.
Більше ста років компанія «Makita» робить високоякісну техніку для будівельних робіт, яка незмінно користується популярністю споживачів. Сучасні моделі перфораторів «Макіта» — одні з кращих у своєму класі!
Самовирівнююча суміш користується великою популярністю завдяки простому нанесенню і якісній поверхніі стяжки. Розглянемо принцип роботи по заливанню суміші, що самовирівнюється.
Інструменти
міксер або дриль на низьких оборотах (потрібні щоб замішати розчин)
правило (підрівняти заливання)
голчастий валик (прокатати поверхня стяжки щоб вигнати повітря)
тапочки з голчастою підошвою (для переміщення по стяжці)
Рівна підлога. Виконання робіт, деякі нюанси
Зверніть увагу суміш, що самовирівнює, може наноситься на стару основу підлоги якщо вона міцна, чиста й має незначні перепади висоти. У противному випадку перед використанням суміші, що самовирівнює, потрібно залитицементну стяжку
Важливо! Наносити самовирівнюючу стяжку, треба на прогрунтовану основу пола, після того як ґрунтовка висохне повністю.
Для приготування роствору стяжки суміш самовирівнюючої стяжки, використовується електричний міксер. Рекомендується перемішування проводити на повільній швидкості, щоб не вступати занадто багато повітря яке утворить у суміші пухирці, що негативно вплине на заливання стяжки, що самовирівнюється. Дозрівання суміші триває близько 2-3 хвилин. Потім її знову потрібно перемішати й вилити на поверхню пола. Далі варто вирівняти й прокатати голчастим валиком. Для переміщення по повергности залитої самовирівнюючої стяжки використовуються спеціальні черевики з голками. Час для нанесення й коректування поверхні становить близько 25 хвилин.
Товщина шаруючи готового розчину визначає час для висихання суміші, що самовирівнюється. Варто уникати занадто швидкого висихання щоб запобігти появі тріщин. Ходити по самовиравнюючій стяжці полу можна вже приблизно через 3 години, але напільне покриття можна стелити не раніше чим через 24 години. Температура підстави повинна бути не менш 15 градусів С.
Важливо! Зверніть увагу що цементно-піщана стяжка повинна бути зроблена не менш чим за 1 місяць перед тим як приступитися до заливання суміші, що самовирівнюється, на неї
Самовирівнююча суміш на пол наноситься також і на деревяні поверхніі, але для цієї справи суміш має трохи інший склад.
Самовыравнивающая смесь для пола пользуется большой популярностью благодаря простому нанесению и качественному верхнему слою стяжки. Рассмотрим принцип роботы по заливке самовыравнивающей смеси.
Инструменты
миксер или дрель на низких оборотах (нужны чтоб замешать раствор)
правило (подровнять заливку)
игольчатый валик (прокатать поверхность стяжки чтоб выгнать воздух)
тапочки с игольчатой подошвой (для перемещения по стяжке)
Ровный пол. Выполнение работ, некоторые нюансы
Обратите внимание самовыравнивающая смесь может наносится на старое основания пола если оно крепкое, чистое и имеет незначительные перепады высоты. В противном случае перед использованием Самовыравнивающей смеси нужно залитьцементную стяжку
Важно! Наносить самовыравнивающую стяжку следует на прогрунтованую основу пола, после того как грунтовка высохнет полностью.
Для приготовления растворастяжки самовыравнивающая смесь используется электрический миксер. Рекомендуется перемешивание проводить на медленной скорости, чтобы не вступать слишком много воздуха который образует в смеси пузырьки, что негативно повлияет на заливку самовыравнивающей стяжки. Созревания смеси длится около 2-3 минут. Затем ее снова нужно перемешать и вылить на пол. Далее следует выровнять и протатать иголчастым валиком. Для перемещения по повергности залитой стяжки используются специальные ботинки с иголками. Время для нанесения и корректирования поверхности составляет около 25 минут.
Толщина слоя готового раствора определяет время для высыхания самовыравнивающей смеси. Следует избегать слишком быстрого высыхания чтоб предотвратить появление трещин. Ходить по стяжке пола можно уже примерно через 3 часа, но напольное покрытие можно стелить не ранее чем через 24 часа. Температура основания должна быть не менее 15 градусов С.
Важно! Обратите внимание что цементно-песчаная стяжка должна быть сделана не менее чем за 1 месяц перед тем как приступить к заливке самовыравнивающей смеси на нее.
Самовыравнивающая смесь наносится также и на деревянные полы, но для этого дела самовыравнивания смесь имеет немного другой состав
Інструменти, застосовувані в побуті, розділяються на три види. Це ручні, електричні й пневматичні інструменти. На сьогоднішній день, у магазинах можна придбати кожен із цих видів. Для того щоб вирішити які інструменти необхідно придбати для проведення тих або інших робіт, потрібно зважити деякі деталі, такі як вартість інструмента, необхідність саме даного інструмента, для проведення конкретних робіт, якість інструмента й у скільки вам обійдеться його експлуатація. Якщо ви, приміром, збираєтеся застосувати інструмент усього декылька раз, а потім він буде порошитися на полиці в комору, то краще купити недорогу модель, а якщо ви збираєтеся використовувати його постійно, то вам краще придбати надійний, хоча й дорогийінструмент.
Ручний інструмент
Самим економічним є ручний інструмент. Набір ручних інструментів можна придбати по досить невисокій ціні, однак не потрібно занадто аж заморочуватися на економії, і купувати неякісні інструменти, нехай навіть коштують вони дуже дешево. Якщо купити такі інструменти, то через якийсь час вони почнуть робитися непридатним і прийдеться знову йти в магазин за новими. У підсумку вийде, що покупка дешевих інструментів обійдеться набагато дорожче, ніж придбання інструментів високої якості. Як говориться, скупий платить двічі.
Якщо ви дійсно хочете заощадити на покупці інструментів, то не купуйте комплект, тому що в нього входить безліч інструментів, які вам ніколи не знадобляться і дорого ж частіше всього вони неякісні, а коштує комплект досить дорого. Найкраще заздалегідь визначиться з тим, які саме роботи будуть проводитися при ремонті, і, виходячи із цього, купити всі необхідні інструменти окремо. Так ви й не переплатите, і, у той же час, одержите все необхідне для роботи по ремонту в будинку.
Пневматичні інструменти
Покупка пневматичних інструментів, обійдеться дорожче всіх інших, тому що для їхнього використання, необхідно придбати ще й компресор, що приводить їх у дію. Крім того при роботі із пневматичними інструментами, виробляється досить сильний шум, що заподіює масу незручностей, таких як невдоволення сусідів, які, не стануть миритися з тим, що із сусідньої квартири постійно доноситься сильний шум.
Однак, незважаючи на все це, компанії, що професійно займаються проведенням ремонтних робіт, воліють використати саме цей вид інструментів, тому що вони мають більшу ефективність, чим всі інші, та й працювати з ними зручніше. Придбання таких інструментів для проведення разового ремонту представляється абсолютно недоцільним. По-перше, як уже говорилося, їхнє придбання сполучене з додатковими витратами, а по-друге підключення компресора вимагає підводки трьох фаз, що також стає додатковими труднощами.
Електричні інструменти
Найбільш популярними й зручними в експлуатації є електричні інструменти. При порівняно невисокій вартості, вони зовсім небагато уступають в ефективності пневматичним інструментам. Крім того, споживання електроенергії в сучасних інструментів зводиться до мінімуму, так що їхня експлуатація також обходиться набагато дешевше, ніж у випадку із пневматикою.
Самі необхідні інструменти
Самі необхідні для проведення ремонту інструменти — це електричні дрилі й перфоратори. На сьогоднішній день існує величезний вибір дрилі, найсучасніші моделі буквально напхані електронікою, що робить їх більш легкими й зручними. Однак однак насиченість електронікою є й мінусом таких дрилів, тому що через велику кількість електронних елементів, вони часто ломаються, а також не дуже стійки до яких-небудь механічних ушкоджень. Найкраще підібрати звичайну не дуже важку дриль, що має достатню потужність для свердлення отворів у дереві або м’яких металах. Для того щоб проробляти отвору в більше твердих матеріалах, потрібно придбати перфоратор, що разом з тим, що робить обертаючі рухи свердла, ще й додає до цьому ударні рухи. Це дозволяє з його допомогою легко проробляти отвору навіть у самих твердих матеріалах, таких як цегла або бетон, що робить його досить корисним при облицюванні стін з таких матеріалів гіпсокартон. Оптимальнім варіантом для проведення одноразових будівельних робіт в квартирі являється дриль — префаратор або горизонтальний невеликий препаратор, при «біді» ним можна виконати всі основні роботи, пробити отвір під дюбель, просвердлити отвір в дереві чи металі, виробити штробу, і навіть використати його як міксер для замішування шпаклівки чи фарби, а при відсутності шурупокрута краще крутити шурупи за допомогою дрелі ніж закручувати вручну викруткою.
Осуществляем все ремонтные работы в офисе, квартире, дома и берем на себя полную ответственность.Ремонт квартир Винница. Внутренний ремонт и обработка помещений от нас — это работа опытных профессионалов, что является лучшей гарантией высокого качества и скорости.
Нашим основным преимуществом есть «скорость». Мы отвечаем за то, что данный фактор никаким образом не повлияет на «качество».
Обратившись к нам, вы cможете заказать всевозможные ремонтные работы, получить широкий спектр услуг от опытных мастеров. Кроме этого, вы можете заказать ремонт квартир в Виннице и области узнать цены под ключ что включает в себя множество преимуществ:
• экономия времени — Вам не нужно будет искать посторонних специалистов — ремонт, обработка помещений в Виннице включает все, что необходимо для создания уютного и функционального помещения, а дружный коллектив профессионалов осуществит ремонтные и отделочные работы в обговоренные сроки;
• высокое качество. Ремонт в Виннице жилых помещений,дач, офисов, ресторанов и др. коммерческих заведений — это не только современные материалы но и интересные решения, которые отвечают высоким стандартам, продуманны, удобны и долговечны.
Выполним ремонт квартир в Винницы, Ямполе и Ямпольском районе.
Незважаючи на наявність широкого вибору на ринку готових сумішей для вирівнюючи підлог починаючи від готових сумішей для заливання підлоги, і кінчаючи сумішами, що вирівнюють, найдешевшим методом для підготовки основи під підлогове покриття є цементна піщана стяжка.
Для її приготування використовуеться портландцемент марки 400 або 500 і промитий річковий пісок. Співвідношення піску й цементу береться 4 до 1, при використанні марки 500 можна й 5 до одного, спочатку пісок ретельно розмішують із цементом після чого в дану суміш поступово додається вода, до одержання розчину консистенції густої сметани, у майстрів існує також кілька секретів для поліпшення розчину:
1) замість простої води використовується суміш води із ПВА 5 до 1. ПВА надає стяжці еластичність, і підвищує її гідроізоляцію.
2) при заливанні товстої стяжки 7см і вище, для економії розчину додають щебінь, гравій, битий камінь, не бажано додавати цегла тому що вона руйнується усередині стяжки після чого стяжці з’являються порожні місця що приводять до її руйнування, те саме станеться і з крейдою.
3) у готовий розчин додають небагато оцту, це надає поверхні стяжки додаткової гладкості.
4) багато хто зіштовхувалися з таким поняттям як «стяжка пливе» це відбувається через застосування неякісного піску, із цим можна впорається, додавши в розчин трішки простого порошку, але із цим не потрібно перестаратися тому що порошок не тільки не дає розчину сідає але й робить його «пухнатим», від чого він губить свою міцність.
Розчин приготували, приступаємо до заливання.
Для цього нам будуть потрібні такі інструменти: правило 1,5-2м., кельня 1,5-2м., тертка, рівень, бажано використовувати гідро уровень.
Спочатку ми повинні виставити маяки, для цього визначаємо саму верхню крапку/точку нашої підлоги, проробити це можна за допомогою гідрорівня проставивши на стіні мітки, після чого за допомогою рулетки вимірюємо відстань до підлоги, найменша відстані й буде самою вищою точкою. Від цієї крапки ми повинні виставити «маяки», як «маяки» можна використати будь-які рівні профіля, труби, рейки, на ринку в продажі є «маяки» для штукатурки, які теж ідеально підходять для заливання підлоги. «Маяки» виставляють на відстані 1,5-2 м. один від одного залежно від величини правила, яке маєм. Зверніть увагу що чим більша відстань між маяками тим складніше буде розрівння ти цементну суміш. Поставитись добросовісно до виконання цього завдання адже від правильного монтажу маяків напряму залежить якість виконаної стяжки. Зробити якісну стяжку полу можна своїми руками а можна і замовити виконання стяжки пола у нас.
Маяки повинні бути рівні й виставлені строго за рівнем, при виставлянні маяків перший маяк бажано виставити чим ближче до стіни, щоб було легше віставити маяки ставлять іх на розчин стартової шпаклівки з додаванням в неї трохи чистого гіпсу, гіпс прискорить застивання шпаклівки тому не перестарайтися а то можна так додати гіпсу що не буде на що виставляти маяки.
Після того як шпаклівка підсохне потрібно зміцнити маяки на потрібній висоті можна за допомогою розчину й підклавши під них непотрібний будівельний матеріал, камені й т.д.
Перед заливанням цементом підлоги її попередньо очищають і змочують водою, при нанесенні не товстої стяжки на бетон або на неякісну, стару стяжку поверхню краще заґрунтувати й на низ послати фасадну сітку, це армує розчин. Після цього виливаємо на підлогу готовий розчин, підправляємо його кельнею й терткою й остаточно вирівнюємо правилом, ведучи його по маяках. Якщо ви використали маяки для штукатурки, то їх залишаємо усередині стяжки, якщо ж були використані як маяки труби або профілі то після того як розчин схопиться потрібно їх витягти, а борозни, що утворили, заповнити цементом за допомогою шпателя, (маяки рекомендую також витягувати)
Після схоплювання розчину його перетирають полутером а потім железят, посипаючи сухим цементом і затираючи терткою. Далі в протязі декількох днів свіжу стяжку потрібно зволожувати, провітрюючи при цьому приміщення.
Для закінчення робіт зі стяжкою наприкінці потрібно перевірити її рівність, для цього довгою й рівною рейкою водимо над поверхнею стяжки, ідеальної вважається стяжка якщо просвіт між рейкою й основою не перевищує 2 мм на відстані 2м., якщо присутні дефекти, їх відзначають крейдою й зашпаровують за допомогою такого ж розчину як стяжка, можна замість цементного розчину використовувати плиточний клей або готові суміші цементно — пісчаної стяжки.
Укладання напільного покриття потрібно починати після повного висихання стяжки, приблизно через 2-6 тижнів, це залежить від товщини стяжки.
Коли потрібно зробити ремонт будинку часто постає питання — де проходить електропроводка в будинку. Існують різні електронні прилади для визначення місце-знаходження схованої електропроводки. Однак у домашніх умовах потреба в них виникає порівняно рідко, коли, наприклад, роблять ремонт квартири або міняють інтер’єр.
Розташування проводки в стіні легко визначити за допомогою будь-якого амперметра чи вольтметра й котушки індуктивності з декількома тисячами витків проводки (високоомна обмотка нейтрального електромагнітного реле).
До ділянки квартирної електромережі, де потрібно відшукати електропроводку, підключіть навантаження підвищеної потужності (лампу накалювання, електроплитку, yтюг) і, приєднавши до вольтметра котушку (див. малюнок), повільно переміщайте її уздовж стіни. Найбільше відхилення стрілки приладу вкаже на розташування електропроводки. Вдалого ремонту, Взнати ціни на ремонт квартир
Сьогодні створено чимало автоматичних пристроїв здатних включати й виключати електричні прибори, допомагають заощаджувати електрику. Однак більшість із них складні, дорогі або не мають достатню надійність і тому не знаходять широкого застосування в побуті.
Пропонований автоматичний вимикач для включення й вимикання освітлення стінних шаф, комор, ванн й інших підсобних приміщень простий і надійний в експлуатації, можна зробити власноруч. В такому випадку коштуватиме автоматичний вимикач — ціна декілька хвилин вашого часу.
Вимикач автоматичний являє собою пластину овально-спіральної форми, у поздовжньому пазу внутрішнього кінця якої встановлений кнопковий вимикач від настільних ламп, а зовнішній кінець упирається в закриті двері. Його кріплять двома шурупами до верхнього варцаба дверей із внутрішньої сторони на відстані 100-150 мм від осі обертання.
Пластина виготовлена з листової нержавіючої сталі 12Х18Н9 товщиною 1 мм. Заготівлею служить стрічка розміром 300X26X1 мм.
Автоматичний вимикач працює в такий спосіб. При закритих дверях пластина частково віджата й ґудзичок кнопки звільнений. У цьому положенні електричний ланцюг освітлювальної лампи або замкнутий, або розімкнутий. Якщо, приміром, ланцюг розімкнутий, то при відкриванні дверей зовнішній кінець пластини звільняється й вона натискає на ґудзичок: лампа загоряється. При закриванні дверей пружина відходить — кнопка звільняється, электроцеп розмикається й світло гасне. Надалі цикл повторюється. Таким чином, незалежно від безпам’ятності людини світло автоматично включається й вимикається. Потрібно лише закривати за собою двері, інакше прийдеться виконати додатковий цикл «відкривання-закривання», щоб настроїти автомат на потрібну фазу «вмикання-вимикання» освітлення ).
Оскільки при установці автомата настінний вимикач не потрібний, його блокують у замкнутому положенні. Замовити монтаж електропроводки в будинку
Снять или навесить дверь на дверную коробку для многих остается проблемой, особенно если выполнять навешивание или снятие двери с петель приходится проводить собственноручно, тяжело а иногда и не выполнимо, но в таком случае можно воспользоваться специальным приспособлением которое изготовляется за пару минут из подручных материалов и значительно облегчит работу.
Такое устройство для снятия и установки двери изготовить несложно. Потратив несколько минут на создание такой простой «штучки» в дальнейшем вы не только сэкономите свое время а и свои силы, здоровье при монтаже двери. Пригодится она каждому, если конечно вы себе не купили раздвижные двери, тогда у вас данная проблема отпадет сама собой.
Для изготовления приспособления для установки и снятия двери нам понадобиться:
кусок фанеры,
доски,
пластика или кусок металлического листа 8-10 мм,
кусок ленты, ремня или другого материала, который есть под рукой,
кусок трубки и несколько шурупов.
Описывать процесс изготовления не вижу смысла, думаю вы уже сами с фото догадались как работает данный механизм. Прибавлю только что трубку не обязательно крепить к «тапочку», можно ее просто подложить под него. Но чтобы устройство было всегда под рукой в рабочем состоянии советую это сделать. Сам проигнорировал в начале этот эпизод, и искал как не трубку то «тапочек».
Схема сборки приспособления показана на рисунке ниже.
Зняти або навісити двері на дверну коробку для багатьох залишається проблемою, особливо якщо виконувати навішування дверей приходиться власноруч, але в такому випадку можна скористатися спеціальним пристосування яке виготовляється за пару хвилин з підручних матеріалів та значно полегшить роботу.
Для виготовлення пристосування для установки двері візьміть шматок фанери 8-10 мм, шматок стрічки, ременя або іншого матеріалу, який е під рукою. кусок трубки і декілька шурупів. Описувати процес виготовлення не баччу сенсу, думаю ви вже самі з фото здогадалися як працює донний механізм. Додам тільки що трубку не обов’язково кріпити до «тапочка»
Схема зборки пристосування показана на малюнку нижче.
Пристрій для зняття й установки дверей. Потративши декілька хвилин на створення такої простої «штучки» в подальшому ви не тільки відіграєте свій час а й зекономите свої сили при монтажу дверей.
Докладна технологія розтрубної пайки (зварювання) труб з поліпропілену.
Поліпропіленові труби — труби збирають методом дифузійного зварювання за допомогою фітингів: муфт, куточків, трійників і т.п. Термін служби труб з поліпропілену становить більше 50 років. Необхідно також відзначити, що заявлений виробником термін служби поліпропіленових труб — 50 років, але виробник має на увазі, що трубопровід буде експлуатуватися при нормальному тиску й нормальній температурі. Тобто труби можуть витримувати значні високі тиски, але температура транспортованої рідини при цьому повинна бути низькою або, навпаки, температура рідини може бути дуже високою, але тиск при цьому повинне бути низьким. При високому тиску й високій температурі термін служби труби різко скорочується й може доходити до 1-5 років. Для визначення терміну служби труб, що експлуатуються в екстремальних умовах, існує спеціальна таблиця. Ми не будемо приводити її оскільки на побутовому рівні таких довготривалих навантажень у домашніх трубопроводах не виникає, а короткочасні аварійні ситуації, пов’язані з різким стрибком тиску або різкий стрибок температури транспортованої рідини, такі навантаження труба витримає.
Використання кольорової гамми. Поліпропіленові труби бувають сірі, білі, чорні й зелені. Кольори, крім чорного, не означають яких-небудь обмежень для застосування труб. Чорний колір труби показує, що вона захищена від ультрафіолетового випромінювання. У поліпропіленових водопроводах використаються не роз’ємні з’єднання, труби збираються на зварених фітингах один раз на завжди.
Труби з поліпропілену можуть бути використані для
водопостачання будинків: монтаж стояків, монтаж труб, приєднання труб до мереж водопостачання з металевих труб;
опалення будинку : виготовлення стояків опалення, монтаж труб від опалення, підключення до котла, приєднання до металевих радіаторів.
PN 10 – тонкостінний варіант, для холодного водопостачання (до +20°С) і теплих підлог (до 45° С), номінальний робочий тиск 1 МПа (10,2 кг/см.кв) ;
PN 16 — розведення холодної води підвищеного тиску й трубопроводи центрального опалення зниженого тиску;
PN 20 – універсальна труба застосовується, для холодного й гарячого водопостачання (температура до +80°С), номінальний тиск 2 МПа (20.4 кг/см.кв);
PN 25 — армовані алюмінієвою фольгою, для гарячого водопостачання й центрального опалення (до +95°С), номінальне тиск 2,5 МПа (25,49 см.кв).
На відміну від металопластикових труб прошарок з алюмінію в цих трубах перебуває ближче до зовнішньої сторони і на ньому, найчастіше, зроблена перфорація, що дозволяє не застосовувати клей для скріплення шарів труби. З’єднання зовнішнього й внутрішнього шару поліпропілену між собою або з алюмінієвим прошарком відбувається через перфоровані отвори, які, у свою чергу, у різних фірм-виробників можуть бути наскрізними або поверхневими. Безпосереднє з’єднання поліпропілену з алюмінієм значно підвищує стабільність і міцність труб. Завдяки такому з’єднанню труби PN 25 мають більш тонкі стінки. Призначені для спеціального використання — головним чином, в опалювальних трубопроводах, а також у трубопроводах гарячого водопостачання, але можуть застосовуватися й для систем холодного водопостачання. А також дозволяють здійснювати підключення поліпропіленового трубопроводу до металевого. Труби екологічно чисті й з успіхом застосовуються в трубопроводах холодного й гарячого водопостачання й опалення.
Фітинги
Завдяки фітингам із хромованими й латунними вставками труби легко комбінуються з наявними сталевими арматурами й сантехническими приладами. Фітинги застосовувані для з’єднання поліпропіленових труб.
Сполучні фітинги: Застосовуються для з’єднання 2-х і більше поліпропіленових труб.
Основні типорозміри: 16 х ?, 20 х ?, 20 х ?, 25 х 1, 32 х 1 і т.д.
Фітинги
1. Муфта для з’єднання поліпропіленових труб одного діаметра;
2. Муфта для з’єднання поліпропіленових труб 2 -х діаметрів;
3. Кут 45°;
4. Кут 90°;
5. Кут 45° для з’єднання труб різного діаметра;
6. Кут 90° для з’єднання труб різного діаметра;
7. Кут — тройнік ;
8. Трійник з однаковими штуцерами, (з’єднання труб одного діаметра);
9. Трійник перехідний , (з’єднання труб одного діаметра);
10. Хрестовина;
11. Вварювальне сідло;
12. Заглушка для поліпропіленових труб;
13. Компенсатор теплових розширень;
Різьбові фітинги для поліпропіленових труб
різьбові фітинги
1. Перехід (муфта )із внутрішньою різьбою; Як паяти поліпропіленові труби
.2. Перехід (муфта) із зовнішньою різьбою ;
3. Перехід (муфта) з перекидною гайкою;
4. Перехід (муфта) з перекидною гайкою й металевою вставкою;
5. Перехід із пластмасовою різьбою зовнішньою типу «DG»
6. Кут 90° із внутрішньою різьбою;
7. Кут 90° із зовнішньою різьбою;
8. Кут 90° з перекидною гайкою
9. Трійник із внутрішньою різьбою;
10. Трійник із зовнішньою різьбою;
11. Трійник з перекидною гайкою;
12. Водорозетка кут для кріплення змішувача й інших приладів: 20 х 1/2, 25 х1/2;
13. Комплект водорозеток для змішувача: 20 х 1/2, 25 х1/2;
14. Водорозетка прохідна: 20 х ?, 25 х1/2;
15. Штуцер з перекидною гайкою;
16. Вварне сідло із внутрішньою різьбою;
17. Вварное сідло із зовнішньою різьбою;
18. Розбірне з’єднання;
19. Розбірне з’єднання із внутрішньою різьбою;
20. Розбірне з’єднання із зовнішньою різьбою;
Зварювання (пайка) поліпропіленових труб
Для зварювання труб діаметром до 63 мм основним типом з’єднання є розтрубне або муфтове зварювання. При цьому з’єднання двох труб відбувається за допомогою третьої деталі — муфти, а створення різьбових й інших стикувальних вузлів відбувається за допомогою фітингів, що мають розтруб.
Для зварювання труб діаметром вище 63 мм рекомендується стикове зварювання, яке не вимагає додаткових деталей, ці обставини дають більш міцне зеднання. При наявності фітингів відповідного діаметра допускається муфтове зварювання. Вид розбірного з’єднання, що рекомендує, для діаметрів більше 63-го — фланцевий стик. Це більше складний варіант з’єднання поліпропіленових труб, що вимагає професійного встаткування й майстерності, тому цей варіант у даній статті обговорювати не будем.
При зварюванні труб діаметрами до 40 мм можна використати ручний зварювальний апарат, при зварюванні труб діаметрами більше 40 мм рекомендується застосовувати апарати із центрувальними пристроями. При використанні центрувальних пристроїв варто керуватися інструкціями з їхньої експлуатації. Для з’єднання поліпропіленових деталей трубопроводів використають зварювальні апарати зі спеціальними насадками .
Зварювальний аппарат + насадки
Нагрівальні елементи (насадки) являють собою гільзу для оплавлення зовнішньої поверхні кінця труби й дорн для оплавлення внутрішньої поверхні розтруба сполучної деталі. Стандартні насадки покриті антипригарним матеріалом — тефлоном, і мають діаметри від 16 до 40 мм. У процесі роботи необхідно стежити за чистотою й цілісністю тефлонового покриття. Після кожного епізоду зварювання, поки вони ще гарячі, насадки очищаються дерев’яним шкребком.
2. Насадки для зварювання поліпропіленових труб діаметром 20, 40, 32, 40, 50, 63.
Зварювальний апарат установлюють на рівній поверхні й закріплюють на ньому за допомогою спеціальних ключів змінні нагрівачі необхідного розміру. Бажано встановити весь необхідний набір насадок на посадкові місця апарата до нагрівання апарата. З погляду рівномірності нагрівання місце розташування насадки на нагрівачі не має значення. Тому насадки ставлять так, як зручно для монтажу. Якість з’єднань прямо залежить від зручності виконання технологічних прийомів, тому всі фрагменти трубопроводу, які можна монтувати на стаціонарно встановленому апарату (на підставці), краще збирати окремо. Зварювання «на стіні», особливо в незручних місцях, бажано робити з помічником. На апарат встановлюють температуру зварювання для поліпропіленових труб — 260 ° С и 220°С для поліетиленових. Залежно від температури навколишнього середовища нагрівання триває 10-15 хвилин. Робоча температура на поверхні нагрівальних пластин досягається автоматично.
Зварювання поліпропіленових труб і фітингів, забороняється робити при температурі нижче 0°С. Температура повітря при зварюванні має дуже важливе значення. Так час зварювання необхідно збільшувати при низькій температурі повітря й зменшувати в умовах жари. Загальне правило розтрубного зварювання: внутрішній діаметр нерозігрітого фітинга повинен бути ледве менше зовнішнього діаметра труби. Перше зварювання рекомендується робити через 5 хвилин після нагрівання зварювального апарата. Після кожного використання зварювальний апарат потрібно очистити від залишку пластмаси. Розтрубне зварювання пластмасових деталей один з одним виробляється в такий спосіб.
1. Ножицями або труборізом обрізати трубу під прямим кутом.
2. Кінець труби й розтруб фітинга при необхідності очистити від пилу й бруду, знежирити спиртом або мильною водою й потім просушити.
При зварюванні труб PN 10 й PN 20 на цьому етапі нічого більше робити не потрібно. При зварюванні армованих труб PN 25 спеціальним інструментом шейвером із труби знімають два верхніх шари з поліпропілену й алюмінію. Розмір розтруба фітинга зроблений таким чином, що в нього може ввійти труба тільки з вилученими верхніми шарами. Глибину зачищення виконують по упорі інструмента, що визначає глибину зварювання. На трубу нанести мітку на відстані, рівній глибині розтруба плюс 2 мм. Якщо використати грубі, фітинги й інструмент від одного виробника, то найчастіше, ніякими обчисленнями займатися не потрібно. Шейвер знімає верхні шари труби рівно на глибину зварювання, а розміри нагрівальних насадок такі, що вставити в них трубу на глибину більше чим потрібно, неможливо. Слідуючий крок помістити з’єднувальні деталі на відповідні насадки: трубу вставити в гільзу до мітки, що позначає глибину зварювання, а розтруб фітинга надягти на дорн. Витримати певний час нагрівання (див. таблицю 1),
після чого зняти деталі з апарата й з’єднати їх не провертаючи деталі по осі. Зварювальні фітинги необхідно з’єднувати із трубою швидким упевненим рухом, дотримуючи співвідношення труби й муфти. З’єднання труби й фітинга повинне відбуватися на ту глибину, що визначена границьою усередині розтруба фітинга. Після зварювання необхідно витримати час охолодження, особливо для труб з тонкими стінками. Поворот і згинання (деформації) під час остигання неприпустимі. З’єднання з невдалим співвідношенням або кутом взаємного розташування фітингів підлягає тільки одному способу виправлення — неправильно з’єднаний фітинг вирізується. Треба бути особливо уважним при зварюванні елементів, для яких важливо позиційне положення — кути, трійники, кульові крани. Останні треба вварити так, щоб ручка могла вільно переміщатися в усі положення.
Як паяти поліпропіленові труби
Якщо Ви паяєте (зварюєте) поліпропіленові труби в перший раз можете розрізати перше з’єднання для перевірки, повинне вийти ось так
Зварювальний апарат повинен бути постійно включений протягом усього процесу зварювання. Нагрівання починається одночасно для двох деталей. При поганому прогріві виникає загроза того, що деталі не досягнуть температури пластичності. При цьому з’єднання буде ненадійним і дифузія матеріалу може не відбутися. При перегріві виникає небезпека втрати стійкості форми, адгезія (липкість) матеріалу буде надмірна. Трубу неможливо буде ввести у фітинг, а при збільшенні зусилля краї труби підігнуться усередину або зімнуться. З’єднання буде зажованим. Налипання матеріалу на фітингах говорить або про погану якість тефлонового покриття насадок зварювального апарата, або про перегрів пластмаси при зварюванні.
Докладний процес зварювання (пайки) поліпропіленових труб дивитеся на відео:
Докладний процес зварювання (пайки) армованих поліпропіленових труб дивитеся на відео:
Зовнішній вигляд зварених з’єднань повинен задовольняти наступним вимогам:
Порушення співвісності труб більш ніж на товщину їхньої стінки не допускається.
Зовнішня поверхня сполучної деталі, звареної із трубою не повинна мати тріщин, складок й інших дефектів, викликаних перегрівом.
У крайки розтруба сполучної деталі, звареної із трубою, повинен бути видний суцільний по всій окружності валик оплавленого матеріалу, що виступає за торець поверхні сполучної деталі.
Інструкція зі зварювання вварених сідел
Сідла застосовуються для монтажу наступних відгалужень від трубопроводу, та при ремонті існуючих систем. Спочатку необхідно просвердлити стінку пластикової труби свердлом . При застосуванні комбінованих труб варто видалити алюміній, що залишився на просвердленому отворі, за допомогою інструмента для зняття фаски. Зварювальний прилад / інструмент для вварного сідла повинен досягти необхідної робочої температури 260°С. Поверхні, що зварюють, повинні бути чистими й сухими, нагрівальний штуцер інструмента для вварного сідла вставляетьсяя в отвір у стінці пластикової труби доти, поки інструмент не досягне повністю зовнішньої стінки труби. Потім штуцер вварного сідла уставляється в нагрівальну гільзу доти, поки поверхня сідла не досягне інструмента. Час нагрівання елементів становить 30 сек. Після добування зварювального приладу штуцер вварного сідла швидко вставляється в нагрітий отвір. Потім сідло треба точно й щільно, не обертаючи, прикласти до нагрітої зовнішньої поверхні пластикової труби. Вварное сідло нерухомо фіксується на трубі протягом 15 сек. Після 10 хвилин остигання з’єднання можна піддавати повному навантаженню. Відповідна труба відгалуження вваривается в муфту звичайним способом.
Коефіцієнти температурного розширення в труб металлопластиковых труб і труб з поліпропілену:
для металлопластиковых труб (PEX-AL-PEX)= 2,6 *10-5
для металлопластиковых труб з аримрующем шаром з этиленвинилового спирту (PEX-EVOH-PEX) = 2.1 *10-5
для поліпропіленових труб, без армування (PP) = 15 *10-5
для поліпропіленових труб з алюмінієвим армирующим шаром = (PP ALL-PP) = 3*10-5
При зміні температури навколишнього повітря, або тепмпературы рідини усередині труби на 10 градусів по Цельсию, кожен метр труби подовжитися або вкоротитися відповідно: PEX-AL-PEX = на 0,26 мм PEX-EVON-PEX = 0,21 мм PP-ALL-PP = на 0,3 мм PP = на 1,5 мм
Сьогодні, коли заміське будівництво процвітає на рівні містобудування, стає досить актуальною тема про водопровід, матеріали для його монтажу й способи його установки своїми руками.
Сучасні матеріали відрізняються від «минулого століття» тим, що можуть бути монтовані без застосування спеціалізованих дорогих інструментів, так, наприклад, при з’єднанні сучасних водопровідних труб уже практично не потрібна сварка, різати матеріали можна легко й просто звичайною пилкою по металі, або навіть ножицями по металі, стала зайвої болгарка. Звичайно існують і спеціальні інструменти для різання труб але при біді можна скористатися і підручними.
Навіть людина, що не мала досвіду роботи із сантехнікою взагалі, але знає хоча б частково спосіб планування водопостачання і навички користуватися будівельним інструментом , зможе зробити водопровід у будинку своїми руками із з’єднаннями практично будь-яких видів труб, тому що процес цей став неймовірно легкий. Якщо ж ви не можете чи не маєте бажання власноруч виконувати монтаж водопостачання ви завжди маєте можливість звернутися до нас за допомогою за телефоном 0971103507
Наважилися зробити власноруч? Отже, для початку розглянемо з яких елементів може складатися водопровід у будинку й докладно розглянемо для чого потрібний кожний з них.
Лічильники води. Всім відомо, що це прилади для контролю витрати води. За принципом дії вони бувають тахометричні, ультразвукові, електромагнітні, вихрові. Але у всіх їх так називаною «робочою рідиною» — елементом, що приводить механізм у дію є вода.
Але нас цікавлять тахометричні лічильники, тому що вони зайняли своє місце в пристроях водопроводів заміських і міських будинків, і квартир. Конструктивно механізми тахометрического лічильника можна розділятися на мокрі (ті, які стикаються на пряму з водою й починають у такий спосіб працювати) і сухі (які не на пряму стикаються з водою).
Найдешевшими й розповсюдженими лічильниками є тахометричеські мокрі лічильники.
Редуктори тиску. Це ті елементи водогінних мереж, які призначені для вирівнювання тиску в трубах і по своїй конструкції розділяються на поршневі й мембранні редуктори. Мембранні розраховані для стабілізації тиску в більших діапазонах. Поршневі редуктори здатні регулювати тиск і на вході й на виході води. Всі вони охороняють водогінну мережу від гідроудару — різкого позамежного підвищення тиску води, наслідками якого можуть стати розриви в місцях з’єднань.
Труби. З них робиться також каналізація , але ми розглянемо водопровідні види труб. Що це таке, сподіваюся, не варто пояснювати, однак, до недавно існували лише металеві труби й гумові шланги, які використовувалися як труби. Однак, на сьогоднішній день ситуація кардинально помінялася, і з’явилися нового покоління труби, які витиснули старі у всіх видах водопроводів.
Нового покоління труби відрізняються теоретично більше довгим терміном служби, але за деякими показниками вони все-таки уступають металевим трубам. Труби бувають металеві й пластикові.
Види металевих труб:
• сталеві; • чавунні; • мідні.
Всі ці різновиди металевих труб важко монтувати, вони важкі й вимагають монтажних робіт із застосуванням зварювання, нарізні сполучення металевих труб також дуже важко виконувати. Сталеві й чавунні труби застосовувалися раніше для водопроводів і систем опалення суцільно й поруч, вони мають найбільший строк придатності, але зараз ці матеріали вже застаріли й ними практично не користуються. Мідні труби дотепер застосовуються як комплектуючі в нагрівальних приладах для опалення.
Всі ці різновиди труб мають строк придатності до 50-и років, вони відрізняються морозостійкістю, теплоізоляцією, не піддані корозії, однак не такі міцні, як металеві. Однаково, водопровід у приватному будинку виконується саме із цих матеріалів.
Фітинги. Елементи водогінних мереж, які призначені для з’єднання труб з різних матеріалів між собою, двойніки, тройніки, перехідники перетинів, кутові елементи.
Фітинги підбираються залежно від видів труб і способів монтажу, бувають виконані з різного матеріалу. По способі з’єднань вони бувають затискні (різьбові), паяні, прес-фітинги.
Фільтри. Бувають грубого й тонкого очищення. Як правило, установлюються перед лічильником, щоб відфільтрувати воду, зм’якшивши її, і в такий спосіб перешкоджати ушкодженню елементів мереж. Досить корисні, якщо підключення здійснюється до загального водопроводу, у ньому вода хлорована й погано очищена, що може викликати наліт усередині водопровідних елементів. Якщо ж вода взята зі скважини або колодязя, то фільтр можна і не ставити.
З елементами мереж закінчили, тепер розберемося з тим, яким способом монтувати водогінну мережу і які матеріали найкраще підходять.
Способи монтажу водопроводу в будинку
• схований спосіб;
• відкритий спосіб.
Схований спосіб монтажу водопроводу вимагає високоміцних сполучних муфт (фітингів), тому що труби при такому виді монтажу замуровані в стіну й при ослабленні може статися розрив з’єднань, ремонт досить проблематичний. В основному застосовуються прес-фітинги, можливі також термофітинги.
При відкритому ж способі монтажу не обов’язково щоб труби було видно. Допускається їх «зашити» гіпсокартонним коробом й установити точки доступу щоб на випадок чого був би доступ до елементів водопроводу, це також буде вважатися відкритим способом монтажу. Можна брати будь-які фітинги, у т.ч. і затискні різьбові.
Для цього знадобиться електроінструмент. Перелік основних інструментів.
Префаратор + (лопака, сверла, коронка), шуруповерт, болгарка (кутова шліф машина), набір гайкових ключів, сварочний аппарат для сварки полипропиленовых труб (при їх використані), олівець, вітбивочний шнур
Послідовність дій така:
1. розкреслюємо стіни;
2. робимо штроби й отвори;
3. установлюємо кріпильні елементи;
4. установлюємо елементи водопроводу.
Для того, щоб розкреслити стіни, беремо будівельний олівець, і, відповідно до проекту, відзначаємо місця виводів під змішувачі, крани, нагрівальні прилади й т.д. Потім, між цими елементами й початком підключення відбивочним шнуром відбиваємо лінії пролягання труб.
Наступний етап – виробництво штроб й отворів у стінах, отворів у міжповерхових перекриттях. Для цього беремо болгарку, і навкруги по бетоні вирізуємо по лініях відбиття шнура по двох паралельних штроби із глибиною трохи більше труби і відстанню між ними ледве більше товщини труби, що буде проходити. Між цими прорізами перфоратором за допомогою насадки «лопатка» вибиваємо стіну на необхідну глибину.
Для того, щоб проробити наскрізні отвори в стінах і плитах перекриття, беремо насадку для перфоратора типу «коронка», або можна це зробити тим же перфоратором з лопаткою.
І наприкінці — кінців, монтуємо труби й інші елементи водопроводу. Для цього в пророблених штробах, на відстані 30-50 см установлюємо спеціальні тримачі для труб. У місцях виводів кріпимо спеціальні кронштейни. До тримачів монтуємо труби, при цьому до кожного відрізка труби попередньо з обох сторін кріплять фітинги, закріплюють до інших елементів мереж.
Монтаж відкритим способом. Послідовність дій приблизно така ж, як і при монтажі закритим способом, однак, у другому пункті штроби випадають, що робить цей процес набагато швидшим й чистішим.
Перелік основних інструментів. Префаратор + (лопака, сверла, коронка), шурупокрут, болгарка (кутова шліф машина), набір гайкових ключів, сварочний аппарат для сварки полипропиленовых труб (при їх використані), олівець, вітбивочний шнур
Нагрівальні елементи встановлюють на дюбелі, кронштейни, у передбачених схемою монтажу місцях. Такі елементи як фільтри й редуктори встановлюються перед лічильником. Паяні з’єднання, як поліпропіленові, наприклад, робляться паяльником, залежно від потужності якого, в інструкції з його експлуатації сказано, скільки потрібно часу на пайку конкретного елемента. Прес-фітинги можуть бути виконані механічним або електричним інструментом.
• Штукатурки — для ремонту стель існують спеціальні полегшені суміші на гіпсовій основі, самі популярні з них — з перлітовим наповнювачем, що забезпечує легкість і тепло — звукоізоляцію штукатурного шару. Гіпсокартон застосовується в обробці стель і буває полегшеним, товщиною 9,5 мм на відміну від стінного гіпсокатрона 12,5 мм. Декоративні штукатурні суміші для стель ті ж що й для стін.
• ЛКМ — Фарби й лаки для стель відрізняються від фарб для стін у житлових приміщеннях меншою припустимою кількістю циклів вологого й сухого прибирання, та більшим ступенем матовості. Найчастіше використовують фарби на акриловій основі, бюджетні варіанти фарб.
• Шпалери — як варіант чистової обробки стель використовуються усе рідше і, як правило, використовують одношарові флізелинові шпалери, які піддаються фарбуванню. Замовити поклейку шпалер.
• Лицювальні матеріали — для стель існують полегшені на основі полістирола, поліуретанова плитка яка клеїться на шпаклівку або синтетичний клей. Має високі тепло — звукоізоляційні якості. Існують під фарбування й з готовим малюнком.
• Штукатурки — стартові матеріали, які наносяться перед фінішною обробкою стін. Штукатурки для вирівнювання стін розрізняють по складу на гіпсов і цементні, так само існує різновид штукатурки, іменована «сухою» штукатуркою (гипсокартон). Колись стіни рівнялися за допомогою глини, застарілий спосіб але використовується і по сьогодні.
Декоративні штукатурки, призначені для фінішної обробки, бувають силіконові, силікатні, акрилові й полимерцементні.
• ЛКМ (лакофарбові матеріали) — суміші на водній і неводній основі, для фінішної обробки стін застосовуються суміші з підвищеною стійкістю до вологого збирання. За складом бувають акрилові, акрилатно-латексные, латексні, силіконові, силікатні. Детальніше про вибір фарб.
• Шпалери — декоративні матеріали, поставляються в рулонному виді й бувають одношарові (симплекс) і двошарові (дуплекс). Шпалери одношарові за складом діляться на паперові, флизелинові, на основі тканини. Двошарові бувають вінілові й тканевые на паперовій основі, вінілові на паперовій основі. Так само бувають так називані «важкі» шпалери, вони складаються з товстослойного матеріалу, як дерево (бамбук, коркове дерево) і метал. Сюди ж припишемо й матеріали для їх поклейки, клеї на основі модифікованого крохмалю або синтетичні состави на водній основі. Детальніше про вибір шпалер.
• Лицювальні матеріали — як правило, матеріали для обробки будинку, основне призначення — обробка стін у приміщеннях з підвищеною вологістю. Облицювання стіни може бути виконане із природніх матеріалів (камені) і штучних (кераміка, полівінілхлорид, пластик). Укладаються на поверхню оштукатурених і неоштукатурених стін за допомогою спеціальних водних і неводних клеїв на основі цементного, гіпсового, і інших зв’язувальних матеріалів. Детальніше про вибір плитки
Ремонт будинку усередині проводиться з урахуванням особливостей і вимог до експлуатації. Так само при внутрішній обробці більший акцент ставиться на декоративні властивості, тому що кліматичні навантаження усередині приміщення не стращні. Отже, варто відразу врахувати, що матеріали для внутрішніх робіт не підходять для зовнішньої (фасадної) обробки.
Знаючи як робити ремонт в будинку необхідно ще знати в яких умовах можна проводити оздоблювальні роботи в ньому. Крім того, приміщення, що пройшло всі стадії оздоблювальних робіт, повинне експлуатуватися за всіма правилами снип, ГОСТ и т.д (будівельним нормам і правилам), тобто повинен підтримуватися внутрішній мікроклімат, складається він з таких параметрів, як вологість повітря й температура приміщення.
На основі даних про вологість повітря й температури (12 — 24°С) приміщення розрізняють 4 режими мікроклімату в приміщеннях:
• Сухий — вологість до 50%;
• Нормальний — від 50 до 60%;
• Вологий — від 60 до 75%;
• Мокрий — понад 75%.
При температурі понад 24°С допуски вологості повітря міняються:
• Сухий — до 40%;
• Нормальний від 40 до 50%;
• Вологий — те 50 до 60%;
• Мокрий — понад 60%.
Сухий режим підходить для нормальної експлуатації й внутрішньої обробки прохідних або підсобних приміщень. Для житлових же приміщень – віталень кімнат і спальні підходить нормальний мікроклімат. Вологий і мокрий мікроклімат в основному у ванних кімнатах й у кухнях, для обробки даних приміщень беруться матеріали для обробки будинку з підвищеними вологостійкими властивостями.
Роботи з внутрішнього ремонту повинні проводиться при температурному режимі від +5°С до + 30°С и вологості повітря не більше 75% для всіх видів робіт з євроремонту.
Варто відзначити, що ремонт в будинку повиннен проходити в умовах нормальної вологості.
Обробка будинку усередині проходить в 2 етапи: стартовий (чорновий) і фінішний (чистовий). Чорнова обробка проводиться з метою вирівнювання поверхонь і додання їм цілісного покриття.
Чистову обробку проводять із метою додання рівної поверхні декоративних і санітарно- гігієнічних властивостей. Матеріали для чорнової й чистової обробки стін можуть ділитися за призначенням для стін і стелі.
